Переворот. Зламні моменти в країнах, що переживають кризу

Уперше я відвідав Австралію 1964 року, невдовзі перед тим проживши чотири роки у Великій Британії. Тоді Австралія вразила мене: вона була більш британською, ніж сама Британія, вона була Британією минулого, що застигла у часі. Міський ландшафт Сіднея, найбільшого міста країни, на кожному кроці нагадував мені Лондон: Сідней мав свій Гайд-Парк, свою станцію Кінгз-Кросс і свою Оксфорд-стріт — точнісінько, як у Лондоні. Переважна більшість австралійців були не лише білими, а білими британцями. Австралійські харчі до нудоти нагадували традиційно британські: ритуальне смажене м'ясо в неділю; у величезній кількості крамниць — смажена риба і картопля фрі; незмінна баночка маргарину Vegemite — австралійського аналога британського Marmite. Було повно барів у британському стилі, де одне приміщення призначалося винятково для чоловіків, а друге (так званий дамський зал) — для чоловіків і жінок. Час роботи цих закладів жорстко обмежувався, як і в тодішніх британських барах. Альтернативою традиційним британським були переважно італійські, грецькі, іноді китайські ресторани.

Відтоді я побував в Австралії з десяток разів, тож мав змогу спостерігати, як вона змінювалася. Символом цих змін для мене стало те, що я побачив там в 2008 році, коли зі своїм сином Джошуа приїхав до Австралії, щоб провести семестр у Квінслендському університеті в Брісбені. Йдучи студмістечком, я відчув, що потрапив не до Австралії, яку знав колись, а до Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі, бо багато студентів, яких ми зустрічали, були азіатами. Австралія більше не була переважно білою і британською.

В 1964 році фундаментальна реалія австралійського суспільства полягала у тривалому протиріччі між географічним розташуванням Австралії, з одного боку, та складом її населення і емоційно-культурними зв'язками — з іншого. Населення Австралії та її національна ідентичність були переважно британськими (фото 7.1). Однак Австралія розташована майже за півсвіту від Британії — в південній, а не в північній півкулі, на відстані 8-10 часових зон у східному напрямку. Австралійський ландшафт з його кенгуру, ссавцями, що відкладають яйця, гігантськими зимородками кукабарра, великими ящірками, евкаліптами та пустелями є найдивовижнішим (і найменш британським) ландшафтом серед ландшафтів усіх континентів, заселених людьми (фото 7.2). Географічно Австралія розташована значно ближче до Китаю, Японії та інших східно-азійських країн, ніж до Європи, і в 50 разів ближче до Індонезії, ніж до Великої Британії. Однак, прогулюючись австралійськими вулицями в 1964 році, я не бачив жодних ознак її географічної близькості до Азії.

Але коли я привіз Джошуа до Брісбена 44 роки по тому, сусідство Азії стало очевидним завдяки великій кількості азіатів (фото 7.3), а також японських, тайванських та в'єтнамських ресторанів. Офіційна політика «Білої Австралії», яка забороняла в'їзд азійським іммігрантам, а також неофіційна політика, що віддавала перевагу британцям, а не білим європейцям, канула в Лету. Проте мовою Австралії досі є англійська, королева Великої Британії досі є символічною главою держави, а прапор Австралії досі містить зображення прапора Британії. Австралія — чудовий край, що займає перші місця в рейтингу найбажаніших для проживання країн, де населення найбільше задоволене своїм життям, а тривалість життя є однією з найбільших у світі. Це одна із тих країн, до яких я серйозно подумував перебратись. Австралія — британська і водночас не британська. Що ж спричинило ці вибіркові зміни за ті десятиріччя, впродовж яких я відвідував Австралію?