Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
9. Сплив позовної давності за забезпеченою заставою вимогою не припиняє цю вимогу. Не припиняє цей сплив і застави. Але позов про звернення стягнення на заставлене майно не може бути задоволений, якщо позовна давність за вимогою, забезпеченою заставою, минула. Нотаріус також не вправі видати виконавчий напис, якщо минула позовна давність. За наявності поважних причин пропуску позовної давності кредитор (заставодержатель) повинен пред’явити позов про примушення до виконання забезпеченого заставою зобов’язання в натурі і про звернення стягнення на заставлене майно. Одночасно слід надати докази наявності поважних причин пропуску позовної давності. Якщо позовна давність пропущена з поважних причин, суд має задовольнити вимогу про примушення до виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, і вимогу про звернення стягнення на заставлене майно.
10. Оскільки заставні правовідносини, що виникають між заставодавцем і заставодержателем на підставі договору застави, є зобов’язанням, вони (так само, як і речові правовідносини з приводу застави) припиняються відповідно до ст. 559 ЦК належним виконанням.
Наприклад, якщо договором застави за відсутності законодавчої заборони на це передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється шляхом односторонньої заяви про це кредитора (заставодержателя), а реалізація предмета застави здійснюється шляхом передання заставодавцем предмета застави у власність заставодержателя, немає необхідності в публічно-правових формах реалізації заставодержателем права звернути стягнення на заставлене майно. Заставодавець може добровільно належним чином виконати заставне зобов’язання — передати предмет застави заставодержателю.
Аналогічним чином підписання заставодавцем і заставодержателем договору про відступлення заставодержателю заставленого права (частина перша ст. 23 Закону «Про заставу») означає належне виконання заставодавцем заставного зобов’язання. В обох наведених випадках заставне зобов’язання припиняється виконанням, здійсненим належним чином, відповідно до ст. 599 ЦК.
11. Не виключається припинення заставного зобов’язання угодою сторін, зокрема угодою про розірвання договору застави. Спори про розірвання договорів застави підлягають розгляду в судах на загальних підставах. Заставодавець одержує право вимагати розірвання договору застави, наприклад у випадку, якщо заставодержатель, якому предмет застави переданий у володіння, неналежне здійснює його зберігання. Можливе припинення заставного зобов’язання шляхом укладення нового договору застави, зокрема при заміні предмета застави за згодою заставодержателя. Така заміна може бути оформлена не тільки шляхом внесення відповідних змін до раніше укладеного договору застави, але і шляхом укладення нового договору, тобто новації.
12. Водночас відповідно до ст. 27 Закону «Про заставу» [64] заставні правовідносини зберігають свою силу в разі переходу права власності на заставлене майно до іншої особи. Воно зберігає силу також при переході до іншої особи майнових прав, які є предметом застави. Однак у силу імперативного правила частини другої ст. 17 Закону «Про заставу» заставодавець вправі відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя (це правило слід поширити і на заставлені майнові права). Перехід права власності на заставлене майно, перехід заставленого права не вимагає переоформлення (переукладення) договору застави. Але сторони не позбавлені права укласти з цього приводу новий договір.
13. Спеціально вказується в частині другій ст. 27 Закону «Про заставу» на те, що застава зберігає юридичну чинність у разі відступлення заставодержателем забезпеченої заставою вимоги. Це формулювання містить у собі і правило про перехід до нового кредитора прав заставодержателя. Однак, щоб уникнути спору, доцільно було б при переході забезпеченої заставою вимоги в договорі про відступлення вимоги вказувати і на те, що до нового кредитора переходять права заставодержателя. Боржник (заставодавець), а у відповідних випадках — і боржник, і заставодавець (при майновій поруці) повинні бути лише повідомлені про відступлення вимоги. Новому кредитору в такому випадку слід передати один примірник договору застави та примірник договору, зобов’язання боржника за яким забезпечені заставою.