Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 2

Картер ішов цими квітучими землями у надвечір’ї і бачив, як від річки до чарівних золотих шпилів Трана підповзають сутінки. І в годину смеркання він підійшов до південної брами, де його спинив чатовий у червоному однострої і зажадав від нього переповісти три неймовірні сни, на доказ того, що він — сновидець, гідний ходити крутими таємничими вуличками Трана і прогулюватися базарами, на яких продавався крам з прикрашених різьбленнями ґалеонів. І, задовольнивши волю чатового, Картер увійшов до казкового міста; шлях пролягав крізь настільки широкий мур, що брама здавалася тунелем, а далі подався звивистими і плутаними вуличками, які зміїлися поміж небосяжних веж. Крізь заґратовані й обрамовані балконами віконечка лилося світло, а з внутрішніх двориків, в яких дзюрчали мармурові водограї, вкрадливо линули звуки лютень і панфлейт. Картер знав дорогу і одразу рушив темнішими вуличками у напрямку річки, де у старій приморській таверні сиділи знайомі йому з безлічі інших снів капітани і моряки. Там він оплатив свій проїзд до Селефаїса на величному зеленому галеоні, там же й заночував, маючи перед тим серйозну розмову із вельми поважним котом, що мешкав у тій таверні; сидячи перед велетенською піччю, той сонно кліпав і снив давніми війнами та забутими богами.

Вранці Картер піднявся на борт галеона, що відпливав до Селефаїса, і сів на носі судна, спостерігаючи, як матроси віддають швартові, рушаючи у плавання до Серенерійського моря. На багато ліг попереду простягалися береги, які нічим не відрізнялися від тієї місцини, на якій стояв Тран: на віддалених пагорбах тут і там здіймалися невеличкі храми, ближче до берега під гостроверхими червоними дахами дрімали села, порозкидавши на осонні рибальські перемети. Ні на мить не забуваючи про мету своїх пошуків, Картер докладно розпитував усіх моряків про тих, кого їм доводилося зустрічати у тавернах Селефаїса, цікавлячись іменами та звичками дивних людей із продовгуватими розкосими очима, вухами з видовженими мочками, тонкими носами і гострими підборіддями, які припливали з півночі на темних кораблях і продавали онікс, взамін купуючи різьблений нефрит, золоте прядиво і маленьких червоних співочих пташок Селефаїса. Моряки небагато знали про цих людей — хіба те, що вони неговіркі і викликають у людей благоговіння.