Енеїда [Aeneis - uk]

268] Йшли у самотній ночі крізь пітьму вони, і пустинні 269] Області Діта, і царства порожні його. Ось такою 270] Часом буває дорога у лісі при сяйві непевнім 271] Місяця, в світлі скупому, як небо Юпітер огорне 272] Тьмою, як чорная ніч від речей всі їх барви одніме. 273] Перед передсінком самим, ізкраю, в Орковім гирлі 274] Смуток і мстива Гризота звили собі свої кубла. 275] Пошесті теж там бліді оселилися й Старість невтішна, 276] Страх там і Голод, дорадник до злого, і Злидні погані, 277] Постаті з виду страшні. Там Смерть, і скорботна Робота, 278] Й Сон, споріднений Смерті, і грішні Утіхи розпусні. 279] На протилежнім порозі Війна смертоносна й залізні 280] Фурій світлиці, а далі Незгода безглузда в гадючі 281] Коси свої скиндячки повплітала, у пасоці вмиті. 282] В самій середині віття, мов руки старі, простягає 283] Тінявий берест високий, — на ньому неначе гніздяться 284] Марева сонні, зрадливі, під кожним листочком осівши; 285] Безліч, крім цього, потвор там зібралося різноманітних: 286] В брамі Кентаври стоять на припоні, і Сцілли двовиді, 287] І Бріарей стораменний, і грізная гідра Лернейська, 288] І вогнезбройна Хімера, й Горгони, і Гарпії люті, 289] І тритілесної постаті тінь[196]. Тут Еней наш, пройнятий 290] Страхом раптовим, меча добуває і вістрям у вічі 291] Стрічним усім наставляє; й якби лиш товаришка мудра 292] Не пояснила йому, що це все тільки легкі, безкровні 293] Тіні літають, що це із істот тільки з’яви пустії, — 294] Був би накинувсь на тіні і марно залізом рубав би. 295] Звідси дорога до хвиль тартарійського йде Ахеронту. 296] Вир тут бездонний болотом клекоче й кипить каламуттю, 297] Грязь усю звідси, й пісок, і намул у Коцит викидає. 298] Вод і річок цих незмінно Харон стереже, перевізник, 299] Страшно брудний, закуйовдженим заростом сивим у нього 300] Все підборіддя укрите, а очі аж іскрами сиплють, 301] Одіж кальна із плечей, зав’язана в вузол, звисає. 302] Сам він суднину багром підпихає, вітрилами править, 303] Човном іржавої барви небіжчиків возить; вже досить 304] Підстаркуватий, та старість у бога ще кріпка і яра.