Сполохи [Літературна критика та есеїстика]

«Круговерть» могла стати яскравим дебютом молодого автора, одразу поставивши б його в один ряд з уже відомими шістдесятниками. Але втрутилися позалітературні чинники: однією з репресивних відповідей комуністичної влади на Стусів виступ протесту в київському кінотеатрі «Україна» було не тільки вигнання автора з аспірантури Інституту літератури, а й викреслення «Круговерті» з видавничих планів. Вона побачила світ уже за наших часів, у неповному, покраяному вигляді, позаяк повного тексту збірки упорядникам так і не вдалося розшукати. Хтозна, як склався би подальший творчий шлях Василя Стуса, якби не цей громоподібний удар долі, котрий водномить зруйнував усі його попередні досягнення, починаючи з успішного закінчення школи зі срібною медаллю, продовжуючи публікаціями в газетах і журналах, закінчуючи вступом до тієї ж таки аспірантури… Після 4 вересня 1965 року, коли гнів протесту проти арешту побратимів зірвав його з насидженого, здавалося, місця, Стус опиняється у такій круговерті злигоднів, подолати яку можна було тільки самотужки виробленим філософським ставленням, життєвою творчістю, що складалася не так зі слів і концептів, як зі вчинків і ненастанних духовних подвигів. Власне з того вересневого дня розпочинається болючий процес нового самонародження поета.