Смілла та її відчуття снігу
- Автор: Хёг Питер
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-6142-3
- Переводчик: Володимир Миколайович Верховень
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Смілла та її відчуття снігу». Краткое содержание книги:
«Смілла та її відчуття снігу» (1992) — найвідоміший твір письменника, який одразу після публікації став бестселером. За його сюжетом було створено художній фільм.
Початок 90-х, Копенгаген. 37-річна Смілла — напівдатчанка, напівескімоска, яка читає заради розваги Евклідові «Начала», знає 70 тлумачень слова «сніг» і завжди перемагає у рукопашному бою з професіоналами-чоловіками, — розпочинає власне розслідування дивної загибелі сусідського хлопчика-ескімоса, що зірвався з даху будинку. У Смілли особливе відчуття снігу, вона вміє читати сліди. Однак головне для неї — не тільки розслідування вбивства, а й спроба вийти з власної глибокої кризи, розібратися зі своїм минулим, знайти нарешті власне «я».
Але лист цілком люб’язний. Він складається з одного рядка на аркуші паперу з водяними знаками, який, як мені відомо, коштує п’ять крон за аркуш. І ще в конверті пачка фотокопій газетних вирізок на скріпці.
«Люба Смілло, — написано в листі. — Ось те, що є в архіві „Берлінґске Тідене“ про Доєна і Гренландію».
І ще аркуш.
«Повний список його наукових публікацій», — написано Моріцовим почерком. Список надруковано.
Унизу написано, що відомості взяті з чогось, що називається Index Medicus, й отримані через базу даних у Стокгольмі. Є статті чотирма іноземними мовами, одна з яких російська. Більша частина — англійською. У половині випадків мені незрозумілі навіть назви. Але Моріц написав на берегах короткі пояснення. Є статті про каліцтва під час аварій. Про токсикологію. Стаття, написана в співавторстві, про порушення засвоєння вітаміну В12 у шлунку як ускладнення після вогнепального поранення. Це статті 1943-го і 1950-х років. З 1960-х починаються статті про арктичну медицину. Трихіноз, обмороження.
Книга про епідемії грипу в районі Баренцового моря. Ціла низка коротких статей про паразитів. Кілька про використання рентгена. Він працював у багатьох галузях.
Схоже, що він кілька разів займався історичними дослідженнями. Є стаття про дослідження знайдених в данських болотах решток людей кам’яного віку. І три назви, які я позначаю хрестиком. У них мова йде про рентгенівські дослідження мумій. Одне дослідження проводилося в Берліні в 1970-ті роки в музеї Перґамон, мумій з гробниці Тутанхамона. Друга стаття про бальзамування в Малайзії і Таїланді в добуддистську епоху, вона опублікована музеєм у Сінгапурі. Третя присвячена гренландським муміям Квілакітсок.
Внизу на аркуші я пишу: «З вдячністю. Смілла», кладу його в конверт, на якому пишу батькову адресу. Потім я переглядаю вирізки.
Їх вісімнадцять, і вони лежать у хронологічному порядку. Я починаю зверху. Це жовтнева стаття, яка повідомляє про те, що підготовку до створення гренландської судово-медичної інстанції вже майже закінчено під керівництвом професора, доктора медицини Йоханнеса Лоєна. Наступна стаття старша на рік. Це фотографія з коротким підписом: «Рада з етики на конференції в Готхопі». Всі одягнені в каміки й хутряні шапки. Лоєн — другий зліва. Він такий високий, що виявляється одного зросту з тими, хто стоїть за ним на кілька сходинок вище. Наступна вирізка належить до його сімдесятиріччя роком раніше. У замітці написано, що як виняток було продовжено термін його перебування на посаді у зв’язку з роботою із створення гренландського державного центру автопсії. Так статті і йдуть — назад у часі. «Вітаємо професора Лоєна з 60-річчям», «Професор Лоєн читає лекцію в щойно відкритому Гренландському університеті», «Представники Управління охорони здоров’я в Гренландії, зліва головний лікар Копенгагена, поруч завідувач відділення, директор недавно створеного Інституту арктичної медицини». І так далі назад через 1970-ті і 1960-ті. Експедиції 1991-го і 1966-го не згадуються.
Передостання вирізка належить до 1949 року. Це маленький зразок газетної проституції. Захоплений опис нових вагонеток Кріолітового товариства «Данія», які полегшили доставку руди з глибини шахти на поверхню. Сердечна подяка директорові й таємному радникові Ебелю та його дружині, яких видно на передньому плані. За ними стоять головний інженер, доктор технічних наук Вільхельм Оттесен і медичний консультант компанії, доктор Йоханнес Лоєн. Фотографію зроблено біля шахти в Саккаку, у ту хвилину, коли нова машина підняла перший вантаж на поверхню.
Після цієї фотографії десятирічна перерва. Остання вирізка належить до травня 1939-го.
Це фотографія і підпис до неї. Фотографію зроблено в порту. На задньому плані темне судно. Перед ним стоїть з десяток людей. Чоловіки в світлих костюмах, жінки в довгих спідницях і легких накидках. Загальний вигляд справляє враження інсценування. Підпис зовсім короткий: «Відважна і сповнена ентузіазму компанія зі студії „Фрейя Фільм“ під час від’їзду до Гренландії». Після цього йде список членів відважної і сповненої ентузіазму компанії. Вона складається з акторів і режисера. І лікаря кінознімальної групи та його асистента. Лікаря звуть Роусинг. Асистента не названо. У консервативній пресі в 1930-ті роки асистенти не мали імен. Але його подальша доля зберегла і цю фотографію в архіві, і змусила когось дописати його ім’я кульковою ручкою. Він виділяється на фотографії. Вищий за решту. І, незважаючи на його молодість, його підлегле становище, на те, що він стоїть позаду людей, котрі кокетують перед камерою, в ньому вже тоді помітна його зарозумілість. Це Лоєн. Я складаю вирізку.