Смілла та її відчуття снігу
- Автор: Хёг Питер
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-6142-3
- Переводчик: Володимир Миколайович Верховень
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Смілла та її відчуття снігу». Краткое содержание книги:
«Смілла та її відчуття снігу» (1992) — найвідоміший твір письменника, який одразу після публікації став бестселером. За його сюжетом було створено художній фільм.
Початок 90-х, Копенгаген. 37-річна Смілла — напівдатчанка, напівескімоска, яка читає заради розваги Евклідові «Начала», знає 70 тлумачень слова «сніг» і завжди перемагає у рукопашному бою з професіоналами-чоловіками, — розпочинає власне розслідування дивної загибелі сусідського хлопчика-ескімоса, що зірвався з даху будинку. У Смілли особливе відчуття снігу, вона вміє читати сліди. Однак головне для неї — не тільки розслідування вбивства, а й спроба вийти з власної глибокої кризи, розібратися зі своїм минулим, знайти нарешті власне «я».
І третя думка — мені вистачає чесності визнати, що стояти отак поруч з ним досить приємно. Я змушена зробити над собою зусилля, щоб не продовжити розмову тільки з цієї причини.
— Я подумала про одну річ, про яку ви питали. Про Берлін після війни. Був ще один співробітник. Тоді він не працював у нас. Він почав працювати пізніше. Не на кар’єрі, а тут, у Копенгагені. Медичним консультантом. Доктор Лоєн. Йоханнес Лоєн. Він виконував якусь роботу для американців. Мені здається, він був судово-медичним експертом.
— Як стають професором, Смілло?
На аркуші паперу ми написали список імен. Адвокат Верховного суду і власник державної ліцензії ревізор Девід Вінґ. Людина, яка дещо розуміє в судноплавстві. Може, наприклад, покривати витрати на фрахт суден. І посилати кораблики в подарунок на Різдво гренландським дітлахам.
Бенедикта Глан. Її ім’я механік знайшов у телефонній книзі. Якщо це, звичайно, вона. Виявляється, вона живе за двісті метрів од того місця, де ми сидимо. В одному з перебудованих пакгаузів на Странґаде. У яких, напевно, найдорожчі данські приватні квартири. Три мільйони за вісімдесят чотири квадратних метри. Натомість там є цегляні стіни півтора метра завтовшки, щоб битися об них головою, коли розрахуєш ціну одного квадратного метра. І бантини з померанської сосни, щоб повіситися, якщо биття головою об стіну не допоможе. Навпроти її імені він записав номер телефону.
І є два професори. Йоханнес Лоєн і Андреас Фіне Ліхт. Двоє чоловіків, про яких ми не так уже й багато знаємо. Тільки те, що їхні імена пов’язані з обома експедиціями на Гела Альта. Двома експедиціями, про які ми, власне кажучи, теж нічого не знаємо.
— Мій батько, — кажу я, — колись був професором. Тепер, коли він уже більше не професор, він говорить, що найчастіше професорами стають люди талановиті, але при цьому в міру талановиті.
— А що буває з тими, хто надто талановитий?
Я ненавиджу цитувати Моріца. Що робити з людьми, слова яких не хочеш повторювати, але які своїми висловлюваннями попадають саме в точку?
— Він говорить, що вони або підносяться до зірок, або йдуть на дно.
— Що сталося з твоїм батьком — перше чи друге?
Я замислююся, перш ніж відповісти.
— Він, швидше за все, розколовся на дві половинки, — кажу я.
Ми мовчки слухаємо звуки міста. Машини, що переїздять через міст. Звук пневматичного інструмента в одному із сухих доків Хольмена, де йдуть нічні роботи. Дзвін церкви Христа Спасителя. Кажуть, що туди пускають грати кого завгодно. Якщо судити з того, що звучить, то так воно і є. Іноді це нагадує Горовиця. Іноді — неначе взяли першого-ліпшого п’яницю з кафе «Хеулен».
— Комітет з реєстрації промислових підприємств і компаній, — кажу я. — Любінґ сказала, що коли хочеш дізнатися про те, хто контролює компанію або хто сидить у правлінні, то можна звернутися до Комітету з реєстрації промислових підприємств і компаній. У них мають бути фінансові звіти всіх зареєстрованих на біржі данських компаній.
— Це н-на Кампмансґаде.
— Звідки ти знаєш? — питаю я.
Він дивиться у вікно.
— Коли я вчився в школі, я не відволікався на уроках.
З
Бувають дні, коли вранці пробиваєшся на поверхню, немов крізь товщу бруду. Неначе до ніг прив’язано якір. Коли знаєш, що вночі ти віддав Богові душу. І радіти нічому, крім того, що помер ти своєю смертю, тож ніхто не зможе трансплантувати твої мертві органи.
Такими бувають кожні шість із семи днів.
Сьомий ранок сьогодні. Я прокидаюся з відчуттям кришталевої ясності. Піднімаюся з ліжка так, ніби мені є ради чого вставати.
Я роблю ті чотири йогівські вправи, які встигла вивчити до того, як отримала з бібліотеки сорок сьоме нагадування про необхідність повернути книжку, і до мене відрядили посильного, і довелося заплатити такий штраф, що з тим самим успіхом можна було б купити книжку.
Я приймаю крижаний душ. Надягаю лосини, великий светр, сірі чоботи і хутряний капелюшок від Джейн Еберлайн. Він пошитий у стилі, що нагадує гренландський.
Я маю звичку говорити собі, що свою культурну належність я втратила назавжди. І коли я повторю це собі досить багато разів, я раптом прокидаюся, як зараз уранці, з чітким усвідомленням себе самої. Смілла Ясперсен — розпещена гренландка.
Сьома година ранку. Я простую до гавані й виходжу на лід.
Лід у копенгагенській гавані — не те місце, куди батькам варто відправляти грати маленьких дітей, хай і в такий лютий мороз, як сьогодні. Навіть мені тут краще бути обережною.