Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Боевая фантастика » Переспівниця
Переспівниця - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Переспівниця

Электронная книга - «Переспівниця». Краткое содержание книги:

«Хай везіння завжди буде на твоему боці!» — побажали мешканці Округу 12 Катніс Евердін, коли вона вдруге вирушала на Голодні ігри. І їхнє побажання справдилося: Катніс дивом вижила. Але навіть вирвавшись із кількома іншими трибутами з кривавої арени, вона не може почуватися щасливою, адже Піта лишився в руках Капітолія, а Округ 12 зрівняли з землею. Панемом прокотилася хвиля повстань, і Катніс нарешті доведеться зробити вибір: померти в рабстві — чи загинути в боротьбі за свободу. Але вона ще навіть не уявляє, що вороги здатні вміло вдавати друзів, а друзі в небезпеці тільки через те, що знайомі з Катніс.
1 ... 52 53 54 55 56 57 58 59 60 ... 126
Перейти на страницу:

Отрута. Ідеальна зброя для змії.

Оскільки моя думка про Капітолій і його шляхетного президента й так була низькою — далі нікуди, заява Фінея зовсім не вразила мене. Вона куди сильніше вплинула на капітолійців, таких як моя підготовча команда та Фульвія, і навіть Плутарх не приховував подиву — його, схоже, турбувало те, що такі пікантні подробиці вислизнули з його уваги. Коли Фіней закінчив, ніхто не наважувався вимкнути камери, аж поки він сам не сказав:

— Знято.

Знімальна група поквапилася до себе редагувати матеріал, а Плутарх відвів Фінея вбік для розмови — мабуть, хотів довідатися, чи залишилися в нього ще козирі. Я зосталася з Геймітчем і все міркувала над тим, чи мені загрожувала доля Фінея. Чому ні? Снігоу заправив би чималу ціну за дівчину у вогні.

— З вами було так само? — запитала я в Геймітча.

— Ні. Моя мама, мій молодший братик… моя дівчина… всі вони померли за два тижні після моєї перемоги. Через ту витівку, яку я втнув із силовим полем, — відповів він. — У Снігоу не залишилося нікого, кого б він міг використати проти мене.

— Дивно, що він просто не вбив вас, — мовила я.

— О ні. Я став застереженням. Для майбутніх переможців — для Фінеїв, Джоанн і Кашемір. Прикладом того, що станеться з переможцем, який завдав зайвого клопоту, — сказав Геймітч. — Але Снігоу усвідомлював, що не зможе тримати мене на шнурку.

— Поки не з’явилися ми з Пітою, — мовила я тихо. Дивно, але при цьому в мене жоден м’яз не сіпнувся.

Ми з Фінеєм виконали своє завдання, і нам залишилося тільки чекати. Ми вирішили пересидіти в Штабі оборони. В’язали вузли. Розмазували по тарілці свій обід. Підривали на полігоні міні-бомби. З міркувань безпеки з рятувальною командою зв’язок не підтримувався. Рівно о третій — то був планований час виходу в ефір — ми вже мовчки стояли в кімнаті, натоптаній екранами й комп’ютерами, спостерігаючи за Біпером і його командою, які намагалися прорватися в ефір. Куди й поділася Біперова непосидючість і неуважливість! Цього разу він був, як ніколи, сповнений рішучості. Моє інтерв’ю тривало зовсім недовго, однак цього вистачило, щоб показати, що я жива та здорова і досі борюся. Родзинкою програми стала моторошна розповідь Фінея про розпусний Капітолій. Цікаво, це Біпер удосконалив трансляцію? Чи просто його колеги в Капітолії були самі не проти послухати сповідь Фінея? Наступні шістдесят хвилин зображення на екрані чергувалися: вечірні новини йшли впереміш зі сповіддю Фінея, а ще іноді екран повністю чорнів. Однак повстанські інженери спромоглися здолати всі перешкоди, і в ефірному хаосі зуміли майже повністю прокрутити ту частину розповіді, де йшлося про президента Снігоу.

— Все! — нарешті мовив Біпер, розслабляючись. Капітолій відновив трансляцію. Біпер витер обличчя хустинкою. — Якщо вони досі звідти не вибралися, значить, їх уже немає серед живих, — він розвернувся з кріслом, чекаючи на нашу з Фінеєм реакцію. — План був хороший. Плутарх ознайомив вас із ним?

Звісно, що ні. Біпер провів нас в іншу кімнату й показав, як саме добровольці за допомогою шпигунів у Капітолії спробують — вірніше, уже спробували — звільнити переможців з підземної в’язниці. Крізь вентиляційну систему до приміщення повинен був потрапити нервово-паралітичний газ, тоді повстанці мали відімкнути електропостачання, для відвертання уваги підірвати бомбу в урядовій будівлі за кілька миль від в’язниці й запустити в ефір ролик. Біпер зрадів, коли ми сказали, що план складний, бо це означало, що нашим ворогам буде нелегко.

— Ви все продумали, як тоді, на арені? — запитала я.

— Так. І все спрацювало, — мовив Біпер.

«Ну… не зовсім», — подумала я.

Ми з Фінеєм залишились у Ставці, сподіваючись, що перші новини від рятувальної команди надійдуть саме сюди. Нам тут не зраділи, бо тут вирішувалися важливі військові справи. Однак ми відмовилися йти зі Штабу оборони і зрештою опинилися в кімнаті з колібрі.

Ми в’язали вузли. В’язали. В’язали. Мовчки. Цок-цок. Годинник — як на арені. Не думати про Гейла. Не думати про Піту. В’язати вузли. Ми відмовилися від обіду. Наші пальці спухли й закривавилися… Зрештою Фіней здався та, згорбившись, повалився на землю, як тоді, на арені, коли з’явилися сойкотуни. Я зробила собі з мотузки зашморг, у пам’яті прокручувалися слова з пісні «Дерево страстей». Гейл і Піта. Піта і Гейл…

1 ... 52 53 54 55 56 57 58 59 60 ... 126
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)