Балтазар прибуває в понеділок

VII. ХТО Ж ОТОЙ, ЩО ВДАВАВ ІЗ СЕБЕ ЖЕБРАКА?

Балтазар І далі здавався нешкідливим, хоч і трохи дивним туристом. Більшу частину дня проводив у готелі, читав іноземні газети, слухав музику по радіо і‘і дудлив віскі, яке приносив розсильний на ім’я Думітру, що ного Балтазар охрестив Діком.

Коли він не байдикував у готелі, то їздив машиною на прогулянку в різні райони міста. Його особливо цікавили деякі околиці, де його елегантна довга машина, проїздячи, затуляла всю бруківку. І тому, що він ніколи не брав з собою фотоапарата, здавалося, що околиці Бухареста цікавили його лише своєю мальовничістю.

Враження, що Балтазар був нешкідливим туристом, підтверджувалося й дуже ретельним таємним обшуком його вантажу і лімузина. Обшук не дав результатів, на велике розчарування Дуку. З усього було очевидно, що Балтазар — це своєрідний турист, який надає перевагу літній бухарестській спеці перед морським бризом і геліотерапією на узбережжі. Вночі ж дудлив віскі в другосортних барах і не стільки розважався сам, як спостерігав, як розважаються інші.

Його самотність, дуже ймовірно, що вдавану, намагалася потурбувати Марго, — дівчина, яку дуже добре знали всі завсідники нічних барів столиці. Коли Марго з’являлася в якомусь барі, вона щоразу була з іншим іноземцем. її любов до іноземців була така загальновідома, що її прозвали «Марго-ООН», «Марго — сім прапорів». Висока, з дуже чорним фарбованим волоссям, з не менш чорними блискучими очима, дуже великі зіниці яких були збільшені атропіном, Марго ще недавно працювала манекенницею. Вона була струнка й вродлива, але особливо пишалася своїми ногами. Вона перша почала одягати міні-спідниці. І, звичайно, мали рацію ті, хто, бачивши хоч раз ноги Марго, потім без кінця й краю всіх переконували, що більшість жінок не мають струнких ніг і не повинні одягати міні-спідниці.

Марго була не лише гарна дівчина, не лише вміла одягатися, як мало хто із жінок уміє це робити, а ще майже вільно володіла французькою мовою й могла розмовляти англійською. А тому що з року в рік збільшувалась кількість німецьких туристів, то вона брала приватні уроки, щоб вивчити і цю мову. Одне слово, намагалася виправдати своє прізвисько «Марго — сім прапорів». Злі язики деяких власниць міні-спідниць твердили, що коли й далі туризм розвиватиметься так, як останні роки, то Марго безсумнівно стане поліглоткою.

З Балтазаром вона познайомилася одної ночі в барі «Атлантик», з’явившись там після довгої відсутності, так що всі гадали, що вона на морі. Балтазар спіймався на гачок, як недосвідчений юнак, і, починаючи з тої ночі, їх весь час бачили, як вони розважались разом у ресторанах та барах чи їздили чудовим «фордом» у Брашов, Снагов чи й на море, але скрізь не затримувались довше, ніж на день-два.

Ця історія тривала з тиждень, а потім Марго не витримала.

— У мене весь час таке почуття, що він сміється з мене, — жалілась вона приятельці.— Щоразу, коли він дивиться на мене, наче бавиться в наївність. Його очі ніби промовляють: «Я зрозумів твою гру, дівчисько». І він має рацію, я й справді, мабуть, здаюся йому дурепою.