Тварина, обдарована розумом

— Не впадай в оману, — сказав Майкл, — я не належу до людей, що відмовляються служити у війську з релігійних мотивів.

Він лежав долілиць на гарячому піску, поклавши голову на передпліччя руки, й дивився на Пітера. Сьюзі сиділа зразу ж за Пітером, втупившись очима в океанські хвилі, що злегка хлюпали на берег. Океан аж до обрію ніби обперізували три паралельні смуги — біляста, темно-синя й рожево-лілова. Пекло сонце. Крізь легенький світло-сірий морський туман проціджувалося сонячне проміння. Навіть пірнувши у воду, не відчуваєш прохолоди. Проте їй було приємно сидіти тут, поряд з Пітером і Майклом, слухати, як Майкл викладає те, що його хвилювало. Сьюзі дивилася на нього поверх Пітерової голови. «Він вродливий, вкладає стільки переконання в свої слова. Він палає, живе тільки задля своїх ідей. По суті, я не закохалася в нього лише тому, що просто не потрібна йому». Сьюзі дивилася на великі багрові хмари, які застигли на обрії. Вони скупчилися одна над одною, нагадуючи гриби атомних вибухів. «Якщо Майкл не помиляється, то майбутнє не викликає ніякого довір’я». Пітер лежав горілиць між Сьюзі й Майклом, затуляючи лівою рукою очі від сліпучого світла, а правицю поклав на Сьюзину руку, що тремтіла, мов тепле звіреня. Він намагався зацікавитися тим, що розповідає Майкл, і час від часу обертав голову праворуч, глипаючи на Сьюзі. Та сиділа обличчям до моря. Юнак милувався вродливим профілем дівчини. Це викликало довір’я у Пітера. Достатньо було подивитися на неї, щоб зразу відчути, що вона не-змогла б зрадити друга, збрехати в своїх почуттях або не дотримати слова. Щоразу, коли вперто позирав на неї, був певен, що неодмінно зустрінеться з її поглядом. Сьюзі так відрізнялася від інших дівчат, ніколи не сварилася. Вона завжди прощатиме йому все, завжди, до кінця своїх днів, стоятиме на його боці, розсудлива й вірна. А кінець той буде не завтра. «Сердега Майкл завжди віщує катастрофи, та я зовсім не вірю в них. Ми занадто багаті, сильні й щасливі, щоб оголошувати будь-кому війну. Боже мій, а хто посмів би піти на нас з війною!» Пітер подивився на Сьюзі й нараз здивувався: вона була набагато менша, легша й слабкіша за нього. «Проте вона, лежачи поряд зі мною й тримаючи свою руку під моїм ручищем, запалює в мені небачене почуття впевненості!»

— Тим більше я не прихильник непротивлення злу, — мовив Майкл, насупивши брови й схиливши собі на рамено голову. Він замислився.

«Очі його світяться натхненням, — подумала Сьюзі. — Він скидається на архангела, завжди готового вихопити меч і постраждати за справедливість».

— Непротивленець зовсім не схвалює війну, — провадив Майкл, — а я? Я схвалю. Я погодився б з радістю бути солдатом під час другої світової війни. Тоді агресором були Японія і нацистська Німеччина.