Листи темних людей [UK]

ції, ганьблять тих, хто володіє бенефіціями в Німеччині. Се їх вина, що гроші з Німеччини пливуть рікою в Рим». Таким побитом я побачив, що всі придворні не дбають ні про бога, ні про людей, отже, «хай розвіються, мов порох од вітру» 10. Потім ми перейшли через одну гору п, котра була вся в снігу і така висока, що, мені бачилось, сягає своєю вершиною самого неба. На сій горі мороз був такий пекучий, що мене взяв ляк, чи часом ие пропасниця в мене, і подумав я тоді про свою кімнату в Кельні. А мій товариш сказав: «Ой! Якби зо мною був тут мій кожух!» На се я йому одповів: «Ви завсіди нарікаєте на холод, коли перебуваєте на свіжому повітрі, а як тільки явитесь у заїзд, зразу кортить злягались з жінками. Невже ви не знаєте, що злягання охолоджує чоловіка?» На се він сказав, що, на його гадку, воно не охолоджує, а навпаки, зігріває. Мусите знати, магістре Ортуїне, що в житті своєму я ие бачив чоловіка більш хтивого; завше, коли ми входили в заїзд, перші слова, його до слуги заїзду були: «Гей,