Листи темних людей [UK]

Доктор Мурнер Фома63, францисканців гордість немала,

Каже він: «Якби не до бога увага

і ота чернеча повага. .

То на очах народу скинув би тебе я в воду».

«А за що?» — я спитав. «Мовчи, глупак,—

він сказав.—

Я в пам’яті закарбував, що ти Рейхліна таврував».

Далі я в Кельн прибуваю, де друзів силу маю.

Тут мене Буш цькує і змову проти мене снує.

Цезарій 64 йому пособляє, той, що Плінія читає.

Мені вони докучають і престрашно лають,

Бо богословів поважаю і їх радості розділяю.

І навіть граф Нейєнар65, у котрого поезії дар,

Мене ні крихти не лякає, бо хто Пфефферкорна читає, Той достеменно знає, що й дворянство хиби має,

Хто творить негодяще діло,

той оскверняє душу й тіло.

Повість свою я скінчив,

котру університетам на хвалу зложив.

Магістр наш Варфоломій Дурнолобець 1 магістрові Ортуїну Грацію

Іспершу шлю вам повітання без міри разом з поштивим уклоном. Велебиий магістре, без попередніх вступів і зайвого багатослів’я я повинен, як ви мене прохали, повідомити вас, яке становище створилося у спорі про віру. Так знайте, що діла йдуть добре, але остаточного рішення ще немае. Є тут один юрист, звуть його Мартіи Гронінген, доктор Сенігальський2, як сам себе величає, муж дуже пихатий і гордовитий. Він помишляє перекласти латинською мовою «Очне дзеркало»; через се гне кирпу і на-мірений сим перекладом уславитись. Декотрі хвалять його, тому я недавно їх запитав: «У чому його знання вищі за інших?» Ііа се мені одказали, що він вельми тямущий у грецькій мові. Отож самі бачите, він особа неважлива, бо грецька мова для святого письма нічого не варта. Мені бачиться, що він не знає ні єдиного рядка з «Книг сентенцій». Не в спромозі також укласти силогізм за формами «бароко» або «целарент» 3, бо не розбирається в логіці. Недавно він назвав мене ослом, а я йому одповів: «Раз ти такий, то нумо диспутувати». Почав я сміло звертатися до нього на «ти», а він мовчав. Далі, наступаючи на нього ще навальніше, я сказав: «А я тобі доведу, що ти сам осел». Попервах таким чином: «Кожний, хто носить ношу, осел; ти носиш ношу, отже, ти осел. Малу посилку я вважаю правильною, бо ти несеш сію книгу». І се була достеменна правда, бо він справді ніс книгу, котру дав йому для прочитання Яків Квестенберг4. А книга ся написана проти магістра нашого Якова Гохштрата. Але він не був настільки розторопний, аби заперечити велику посилку, котру я не МІГ би довести, бо Я добре знав, ЩО ВІН' нічого не тямить у логіці. І я йому сказав: «Пане докторе, ви хочете встрянути в богословський спір, а се діло не вашого ума; я радив би вам облишити сей намір, бо ви нічого не петраєте в сьому предметі; опріч того, ви можете мати великі неприємності: богослови не допустять,, аби юристи розбирали питання віри». Тоді він у великій досаді сказав: «Я не тільки петраю в богослов’ї, а й бачу, що ти злостива худобина». Тоді я так розлютився, що зірвався з місця, і поміж нас зчинилася страшенна лайка. А магістр наш, Петро Мейєр, священик із Франкфурта, сказав: «Ходімо в корчму попоїсти, бо саме настала пора обідати.