![Листи темних людей [UK] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/no-cover.jpg)
Листи темних людей [UK]
- Автор: Рубеан Крот, фон Гуттен Ульрих
- Серия: Вершини світового письменства #61
- Год: 1987
- Язык: украинский
- Переводчик: Иосиф Кобов
- Жанр: Европейская старинная литература
Электронная книга - «Листи темних людей [UK]». Краткое содержание книги:
у Кельні я його вже спізнав». Заперечити я йому посмів, але він дико заревів;
«Сей — богословів слуга, Рейхліна він зневажа.
Він лайдак завзятий і боягуз триклятий».
Магістрам нашим се я сказав і мсти од них зажадав. Вони на нього заповзялись і іїомстити поклялись: Стипендію йому одібрати і з лекцій прогнати,
Аби він без плати почав з голоду здихати.
З’явився тут Мозеллан 16 і сказав: «Сей ось бовван У тюрмі повинен сидіти і на шибениці висіти».
Чимдуж я звідти тікав і в Ерфурт помчав.
Там звісний Апербах 17 гудив мене, аж страх.
І Еобан Гесс 18, немов скажений пес,
Ходив за мною і не давав спокою.
Fle одного він просив, аби ляпасом мене угостив.
Бувало, він щодня лупив мене не раз і не два І спудеям казав усюди: «Вибийте йому зуби,
Бо він богослов завзятий і Рейхліна враг проклятий». Крот Рубеан 19 тоді річ'повів:
«Хто сього бевзя сюди привів?
Що се за тупак?» Кажу: «Магістр я, як-не-як».
А він на се: «Іти тобі пора,
хай не ступить сюди твоя нога». Рішив я в Бухенвальд податись і в Кельні влаштуватись. Але спудей один мені сказав,
що Муціана Руфа20 там видав. Той зуб на мене має і з києм мене вже чекає.
Тож я в дорогу пустився і в Мейсені21 опинився.
Новий враг тут об’являється;
котрий Естикампіаном22 називається. Спудеїв він на мене наслав і за чуприну тягнути казав. Спалатин23, що сусідом його бував, од нього не одстав. Хльосту він мені дав, аби я його не забував.
Так добряче побитий, я забрів у край иеобжитий.
Тут якийсь чорт лихий, а може, ангел злий Штурма 24 на мене наслав, аби мене покарав.
Коли він мене пізнав, в пику мені ляща дав.
Гуттен Ульріх руку підняв і так свято вимагав,
Аби мене киями колотили і з міста виселили.
З містом я попрощався і в Аугсбург подався.
Живе там Конрад Бейтінгер25 (і враг його Бруліфер26), І він притулку мені не дав, з міста геть прогнав.
Штутгарт я теж оминав, бо вчасно пригадав:
Рейхлін тут витає і благочестя підриває.
В Тюбінген 27 потім прибуваю і мужів багатьох стрічаю. Книги нові вони складають і богословів зневажають.
Тут Філіп Меланхтон28 нечестивцям задає тон,
Коли я про се дізнався, божився-присягався,
Якщо мертвим його найду, до Якова Святого 29 пішки піду. Там і Бебель 30, і Йоганн, званий Брассікан 31,
І Павло Вереандер 32 проживають і в один голос волають, Що з життям розстанусь, якщо в місті зостанусь.
Але один богослов знаний, Франциском званий 33,
Пораду корисну мені дав, аби я з міста тікав.
Тоді я рішив піти і від сих піїтів відійти.
Потім я в місто прибув, се Страсбург був.
Гербелій 34 дорогу мені заступив і в спір зо мною вступив. Привселюдно мене ображав і глупаком обзивав.
Брант 35 під руку попався і так до. мене озвався:
«Разом звідси підемо і геть попливемо В Наррагонії36 край, де дурнів хоч віднімай».
Був теж Шурер 37 там, товстелезний хам.
Він з мене насміхався і так до мене озвався: «Своє манаття забирай і місто наше покидай!»
В ПІлетштадт38 вибуваю і там Вімпфелінга 39 стрічаю. Одежа в нього вишивана і дуже засмальцьована. ’
А Яків Шпігель 40 сказав:
«Звідки сей бевзь тут ся взяв?» «З ПІвабії» 41,— йому одповідаю,
а він йолопом мене взиває. Гнівом я закипів, тут Кіргер 42 якраз наспів І каже: «В Афіни йди і грецьку мову вчи».
Був і Сапід 43, мудра голова, й учнів його юрба,
Вони мене так потурбували, що й молитви не помагали^ Шторх 44 тут вмішався,
із сходів мене спустити намагався. Фрігіо 45 його зупинив і мене, богослова, пощадив.
Репай46 мене спитав, звідки мене бог прислав.
«Із Фландрії» 47,— одповідаю і раптом одчуваю Два удари коло вух, що майже я оглух.
В Гагенау 48 я завітав, там нову біду собі напитав.
Бо Ангст 49 мене вдарив, зору ледь не позбавив.
Прибіг і Сецерій50 юродивий, бакалавр сей паршивий, Книгами в мене жбурляв, боки мені сильно нам’яв,
Ледь дух я ие спустив і друга слізно просив,
Аби прийняв сповідь мою, бо од болю ледве жиго.
Але опівночі я піднявся і в путь-дорогу зібрався У Фрейбург51 поспішаю і ласки в людей шукаю,
Але .там дворян юрба, сильно озброєна вона,
Рейхліна вони обороняли і мене закатувати жадали. Дідуган тут один появляється,
що Зацієм52 називається. Запитав старий сей юрист, чи я скотист,
Відповів я: «Доктор Святий — великий навчитель мій».
А він узяв мене на глум, аж реготав увесь тлум.
Аморбах53 тут звідкись узявся