Старша Едда. Епос
- Автор:
- Язык: украинский
- ISBN: 978-617-7585-27-4
- Переводчик: Віталій Кривоніс
- Жанр: Мифы. Легенды. Эпос
Электронная книга - «Старша Едда. Епос». Краткое содержание книги:
«Старша Едда» (також «Семундова Едда») — пам'ятка давньо-ісландської словесності, взірець класичного епосу, знаковий твір середньовічної європейської літератури. У стародавніх піснях, записаних приблизно вісімсот років тому в Ісландії, містяться основні наші знання зі скандинавської міфології. Величні картини створення і загибелі світу, пригоди Тора, Локі, Одіна, витівки тролів, битва Сіґурда з драконом Фафніром, кривава драма при дворі повелителя гунів Атлі — образи героїв і сюжети, що надихали й досі надихають письменників, композиторів, художників, режисерів, ба навіть розробників комп'ютерних ігор. Для кращого розуміння твору текст супроводжується примітками і коментарями, а також ілюстраціями Вільяма Коллінгвуда з англомовного видання «Старшої Едди» 1908 року.
Уперше перекладене українською, це видання стане у пригоді філологам, історикам, культурологам і всім, хто цікавиться середньовічною літературою.
Уперше перекладене українською, це видання стане у пригоді філологам, історикам, культурологам і всім, хто цікавиться середньовічною літературою.
Перейти на страницу:
Ґудрун мовила:
30
«Так тебе, Атлі,
помста дістане,
як Ґуннару часто
клятви давав ти
сонцем південним,
Сіґтюра горою[567],
ложа конем[568]
та Улля перстенем[569]».
Потім повіз,
хто вудила гризе[570],
скарбів дарувальника[571],
Роґніра чвар,[572]
до смертної скрині[573].
31
Князя живцем
кинули в яму,
де по підлозі
змії ковзали,
а Ґуннар самотній
взявся за арфу,
вдарив завзято
у струни скорботні;
так має золото
кожен звитяжний
нищитель перснів
своє берегти.
32
Атлі поїхав
краями своїми
конем злотоногим[574]
після убивства;
гамір на дворі
коні вчинили,
зброя співала,
як з пустки вертались.
33
Йшла тоді Ґудрун
Атлі назустріч
з кубком золоченим,
князя вітала:
«Прийми, владико,
у себе в палатах
радо від Ґудрун
звірят буркотливих,
що рушили в мару[575]».
34
Чари співали
з дозрілим вином,
коли у палатах
балакали гуни,
мужі бородаті
сміливі зібрались.
35
Пішла тоді світла
(...)
хмільним обнесла
витязів діса[576] безумна
і частувала владику
блідого і словом
Атлі принизила:
36
«Власних синів,
володар мечів,
криваві серця
з медом ти з'їв;
перетрави ти
людську дичину,
з'їдену з пивом,
й назад поверни.
37
Ти не покличеш,
на коліна не всадиш
від пива веселих
Ерпа та Ейтіля;
ти не побачиш,
як поруч сідають
два злотодавці,
скоблять списи,
гриви стрижуть,
острожать коней».
38
Крик був на лавах,
скажене волання,
гамір під шатами,
плакали гуни;
лиш Ґудрун єдина
сховала скорботу
за своїми братами,
стійкими, мов гори,
й за любими дітьми,
нетямущими, юними,
яких народила від Атлі.
39
Сіяла золото
біла, мов лебідь,
персні червоні
кидала челяді;
долю зростила[577],
сплив світлий метал,
не шкодувала
розкошів хатніх.
40
Атлі сидів,
очманілий од пива,
зброї не мав,
не вберігся від Ґудрун;
часто бували
в них зустрічі ліпші,
коли він при всіх
обіймав її ніжно.
41
Ложу дала вона
крови напитися
рукою смертельною
й вигнала псів,
двері замкнула
і підняла челядь,
дім запалила,
так плату взяла за братів.
42
Вогню віддала вона
всіх, що були там
і після убивства
приїхали з Мюркхейму[578];
старі стіни впали,
палав дім розкішний,
обійстя Будлунґів,
згоріли, приречені,
діви щитів,
потонули у пломені.
43
Годі про це,
жодна потому
жінка в броні
за братів так не мстилася;
трьох вона мала
народу правителів
призвести до смерти[579],
перш ніж померла.
Перейти на страницу: