Остання подорож Сутіна
- Автор: Дутли Ральф
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Книги – XXI
- ISBN: 978-617-614-178-5
- Переводчик: Христина Назаркевич
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Остання подорож Сутіна». Краткое содержание книги:
Його придумала Америка, а він тепер хоче Америці віддати свій борг, хоче подарувати Америці рай для очей, заповнений дощенту шедеврами нового мистецтва з усім тим найкращим, що можна купити за добру тверду доларову валюту. У Ґійома він наштовхується на Сутінового «Маленького кондитера» і не може повірити своїм фармацевтичним очам. Малий учень кондитера — неймовірний, у живописі ще не було робіт такого класу. На кондитерів (тим паче — їхніх учнів) досі уваги не звертали. Ґійом виявив його, коли зайшов до якогось художника, щоб подивитися на одну роботу Модільяні. Несподівано його погляд впав на цього фантастичного кондитера, внутрішній голос заволав: Шедевр! Зовні ж Ґійом не подав виду, щоб не піднімати ціни.
Червоний колір, нестримне свято червоного: кіновар, малиновий, багряний, амарант, вишневий, кармін, вогняний, корал, рубін… Цього помічника кондитера Сутін намалював у Сереті. Його звати Ремі Цоккетто, йому сімнадцять років. У нього величезне відстовбурчене праве вухо, а червоний носовик приховує ліву долоню, немов культю. Цей носовик розтікається великою кривавою плямою по животу, позначає те місце, в якому гніздяться шлункові виразки. Ця картина змінила Сутінове життя. Так, це, по суті, його завоювання Америки. Барнз нетямиться від захоплення.
Wonderful, wonderful… Show me more!
Ґійом два тижні возить його Парижем у своєму новенькому розкішному шестициліндровому «Іспано-Суїза» від галереї до галереї. Мисливський інстинкт не заспокоюється, щодень розпалюється більше. Ось йому вже не терпиться побачити торговця, в якого Ґійом придбав «Маленького кондитера». Зборовський не знає, що й думати, спочатку він взагалі не може зрозуміти, що Барнз прийшов до нього через цього жахливого Сутіна, він намагається продати американцеві роботи Модільяні, які після смерті художника приносять непогані гроші. Ні, іншого разу.
Я хочу подивитися на роботи Сутіна, Ви що — не розумієте?
Фармацевт із Філадельфії нетерпеливиться. Приголомшений Збо стає навколішки і видобуває з-під просидженого дивана полотна, одне за одним. Він зачаєно спостерігає за цим схибленим американцем, Ґійом подає Збо мовчазні знаки бровами.
А містер Арґірол не втомлюється бурмотіти своє wonderfiul… wonderfiul…
Барнз входить в раж і скуповує понад п’ятдесят робіт, дехто на Монпарнасі подейкує навіть про цифру сімдесят, а є такі, що стверджують, що робіт він купив рівно сотню. Монпарнас чуток — то величезне збільшувальне скло. А цей американець стоїть посеред вітальні Зборовського і гримить своїм густим могутнім голосом фармацевтичного бога:
This опе, and this опе, and this опе…, немов у тижні днів більше, ніж сім. Він купує їх за смішні гроші, п’ятнадцять, двадцять, часом за ту чи ту картину може бути максимум тридцять доларів. У першому нападі шаленства він купує п’ятдесят двох Сутінів. За кілька упаковок арґіролю, засобу для дезинфекції очей. Та фармацевтичні боги творять легенди, починається нова ера бажань і модних картин?
Відтепер Монпарнас має свою американську казку, яку гарячково переповідають на всі лади далі. Всі, буквально всі, розповідають про появу американця і про те, як цей американець однією рукою видобув Сутіна з болота монпарнаських спитих художників, тримаючи в іншій руці купу доларів, якими він міг собі купити будь-що в цьому світі. Раніше всі шкодували цього мовчуна зі Смілович, та він від голоду ледь на ногах тримався, бідака. А тут появляються заздрість і несхвалення — вірні супутники бажаних художників. Скільки їх, таких невизнаних геніїв, усе своє життя чекають на фармацевтичного бога, який, як Барнз, прийде в їхні печери і брудні майстерні, тикаючи вказівним пальцем на роботи і голосно проголошуючи: This опе, and this опе, and this опе…
Коли доктор Бог зайшов у білу палату, художник Сутінхаїм, мабуть, точно згадав про появу в своєму житті американського мільярдера. Цілитель всебічного запалення очей! І фармацевтичний бог вантажить свій улов Сутінів у Гаврі на корабель. У віллі в Меріоні біля Філадельфії існувало перше представництво в Америці, вже 1923 року картинам вдається перестрибнути через океан.
У несвідомому стані художник намагається підвестися з нош і тихо сказати обом водіям покійницького буса:
У мене також був якось свій водій, чуєте? Чудовий автомобіль Збо завжди був до моїх послуг.
Але голос його до водіїв не долинає, вони саме шукають порожні сільські дороги через крихітні села. Голос його далеко-далеко, він потонув у бурхливому ватному потоці спогадів, подарованого йому розчином морфіну, який вигадав Сертюрнер.