Повна академічна збірка творів
- Автор: Сковорода Григорій Савович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Повна академічна збірка творів». Краткое содержание книги:
98 Неточна цитата з Книги пророка Ісаї 1: 29. Пор.: ^неже постыдатса ш Тдш/гЬ^ъ свой^ъ.
99 За часів Сковороди Україною зазвичай називали Слобожанщину.
100 Маной (євр. тапд‘‘Н) є персонажем 13-ої глави Книги Суддів. Старі українські письменники згадували про нього доволі рідко. Можемо послатися тут хіба що на «Вечерю душевную» Симеона Полоцького [див.: Полоцький С. Вечеря душевная. - Москва, 1681. -Арк. 295]. Згідно зі словником Памви Беринди ім'я Маное означає "отпочиненьє або дар" [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. - Київ, 1627. - Ст. 433].
101 Дружина Маноя фігурує анонімно як в масоретському тексті Біблії, так і в Септуагінті. У раввіністичній літературі її інколи ототожнюють із Гаццелелпоні (євр. basolelpdni) з Першої книги параліпоменон 4: 3.
102 Можливо, це парафраза Книги Притч Соломонових ЗО: 4. Пор.: кбе й/ИА єгш;
103 Астрая (гр. Аатраіа) - стародавня богиня справедливості, яка правила світом за "золотого віку", а коли перегодом людьми опанували облуда, віроломство, чвари, насилля і жадоба (Овідій. Метаморфози, І, 89-150 [див.: Публій Овідій Назон. Метаморфози / Переклад, передмова та примітки Андрія Содомори. - Київ, 1985. - С. 17-18]), останньою серед богів полинула на небо. Про це писав Вергілій у «Георгіках» (II, 473-474) (у перекладі Миколи Зерова: "Злітаючи в небо, / Слід найостанніший свій поміж ними покинула Правда" [ЗеровМ. Твори: У 2 т. - Київ, 1990. - Т. 1. - С. 203]). Як підкреслював Дмитро Чижевський [див.: CizevskijD. Die vertriebene Wahrheit// CizevskijD. Aus zwei Welten. Beitrage zur Geschichte der slavisch-westlichen literarischen Beziehungen. - 's-Gravenhage, 1956. - S. 119-121], мотив гнаної Правди бере свій початок в «Явищах» («Фаіѵ6|^£ѵа») Арата Солійського (бл. 315 - бл. 240 рр. до н. е.): "каі тбтє |ла¥|стаста Дпсг| kelvwv avbQwv / ілтаѲ’ u7rauuQavir|" ("Тоді, зненавидівши рід людський, Правда полинула геть аж на небо") [Арат Солийский. Явления / Пер. с древнегреч., вступ, ст. и коммент. К. А. Богданова. С приложением оригинального греческого текста. - Санкт-Петербург, 2000. - С. 148-149]. Цей мотив добре знаний у багатьох європейських літературах, зокрема й у слов'янських письменників: Яна Амоса Коменського («Лабиринт світу і рай серця»), Натанела Воднянського («Theatrum mundi minoris»), Матея Конечного («Theatrum divinus»), у казаннях Дмитра Туптала та Стефана Яворського - аж до «Легенди про Великого Інквізитора» Федора Достоєвського. Варто додати, що славетне кантівське "зоряне небо наді мною та моральний закон у мені" є не чим іншим, як метаморфозою цього самого мотиву. Можливим джерелом образу Астраї-Правди в
Сковороди, крім Арата (в європейських університетах Аратові «Явища» аж до XVII ст. правили за підручник астрономії, а водночас за взірець урочистої поезії), Овідія та Вергілія, може бути пролог до опери «La clemenza di Tito» («Титове милосердя»), що його написав Якоб фон Штелін. Бувши альтистом придворної капели імператриці Єлизавети, Сковорода виступав у цій опері [про сенс легенди про Астраю в Сковороди див.: УшкаловЛ. Сковорода та Україна // УшкаловЛ. Есеї про українське бароко. - Київ, 2006. -С. 146-147]. Цей самий мотив зринає також у сковородинському «Сні».
104 Фраза: кто тьі єсй; зринає в Другій книзі царств 1: 8 та в Четвертій книзі царств 9: 32.
105 Трохи неточна цитата з Книги Ісуса, сина Сирахового 11: 2. Пор.: Не по^в^/ій чє/іов^кл во крлсотѣ ЄГШ, й не вХдИ тй /Иерзокъ Че/ІОВ^КЪ ВИД^НІе/ИЪ СВОЙ/ИЪ.
(14) Це парафраза або Євангелії від св. Івана 7: 24 (пор.: не сХдйте нл лща), або Соборного послання св. ап. Якова 2: 1 (пор.: не нл лща зрАфе й/И^йте в^рХ).
<15> Див.: Перша книга царств 16: 11-13.
<16> Перша книга царств 16: 7. Пор.: челов^къ зрйтъ hj лице, вгъ же зрйтъ hj сердце.
106 Неточна цитата з Першої книги Мойсеєвої: Буття 18: 3. Пор.: гди, ащ оуво ШЕр^тб^Чі в/ігтв пред тобою, не /иинй уав'а твоегш.
107 Типологічно близькі сюжети про мандри Христа і святих («Як Ісус Христос ночував у бідної вдови», «Лакома баба», «Вдовині діти») [див.: Етнографічний збірник. Видає етнографічна комісія Наукового Товариства імени Шевченка. Т. XII. Галицько-руські народні легенди / Зібрав Володимир Гнатюк. - Львів, 1902. -Т. 1. - С. 93-95]) були поширені в українському фольклорі [докладніше див. про це: Мишанич О. Григорій Сковорода і усна народна творчість. - Київ, 1976. - С. 50-51].
108 Існує навіть «Чин благословенія Колива, сієст Кутій, или вареной пшеници с медом смѣшаной и различными сладкими овогцми украшенной» [див.: Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 223-224 (друга пагін.)].
109 Неточна цитата з Книги Псалмів 144 (145): 15. Пор.: Очи Bc^jp1 нл та оуповЗкітъ, й
ТЫ ДііЄШИ Й/ИЪ пЙфХ ВО Б/ІЛГОВре/ИеНЇИ.
(17) За словником Памви Беринди, сікера - це "хмѣлный напиток, или пьянство" [див.: Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. - Київ, 1627. - Ст. 454].