Кров Дракона. Хто із нас жертва?

Фалмін, не в змозі більше стояти на ногах, опустився на коліна, схопив тремтячими руками пригоршню снігу, притис до рани на животі. Сніг почервонів. Гібді кинувся до друга. Принц Талар мовчки піднявся і заплескав у долоні. Грифон, зображений на прапорах, тріпотів на сильному вітрові.

— Браво, пане Фалміне, браво! — Кральє повільно пройшов повз трупи загиблих, підійшов до чаклуна, який почав втрачати багато крові. — Ти дійсно чудовий фехтувальник, зміг перемогти шістьох покидьків. Молодчина! Я потішений і, хочу визнати, вражений. Але ти ж розумієш, що за обман і образу принца Тальгрієна життя тобі та твоєму другу даровано бути не може. Гвардія!

Воїни, що до цього стояли нерухомо, почали наближатися до пораненого. Гібді, побачивши це, вскочив, уже тримав сокиру в руці, водив поглядом по суворих та незворушних обличчях чоловіків, які наставили на них списи. Зрозумів, що пощади не буде. Фалмін, зібравши всю силу в руки, міцніше стиснув меча. Спробував підвестися, але втратив забагато крові, тому сил на це не було. Один із гвардійців кинувся на гнома, але отримав сокирою між очі і повалився на землю, але інші змогли його обезброїти, кинули на землю. Один із воїнів проштрикнув списом плече Фалміна й вже замахнувся для вирішального удару. Друзі вже розпрощалися із життям, як зненацька доля подарувала їм другий шанс.

Прямісінько посеред табору з'явився…Яленіраведдін! Чорний дракон, неначе примара із страшного сну увірвався в реальність тальгрієнців. Поруч із ним бігло ще декілька менших драконів, а біля правої лапи терлося щось маленьке, плюючись невеличкими хмарками вогню. Яленіраведдін закричав несамовитим криком, через що гвардійці закривали руками вуха й падали на коліна.

Принц Кральє, не віряче у побачене, дременув до чародія, який уже шепотів формулу портала. Гляйгарн палив усіх поганців вогнем, сіючи довкола страх і смерть. Його син Нетрігдір, наслідуючи батька, намагався розтрощити якогось воза, на якому лежав провіант.

Чорний дракон, помітивши Фалміна, хотів підійти, але за мить почулися ще одні вигуки, але не драконячі. До табору табуном залетіли гноми. Голосно кричучи та репетуючи, коротуни зіткнулися із солдатами принца, які ще не встигли зрозуміти, що зараз коїться навколо. А довкола коїлося пекло.

— Тепер ми розплатились один з одним, Благандійський Чаклуне, — промовив дракон. — Нехай бережуть вас боги.

Не чекаючи відповіді, дракон разом із іншими та своїм сином зник у диму, полишивши після себе руйнування та смерть. Гібді ще декілька хвилин дивився вслід драконові, не в змозі бодай щось вимовити. Він знав лише легенди та перекази про драконів, а також чув розмови Фалміна, але щоб побачити цих істот в бії…Стогін Фалміна змусив його повернутися до дійсності.

Усюди вихором гуляло полум'я та крики гномів, які вже встигли пробитися до шатра принца й побачили Гібді, біля якого лежав Фалмін. Усі кинулися до них.