Планета Х
- Автор: Кудрицкий Валентин Олександрович
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Профі
- ISBN: 978-966-2398-08-3
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Планета Х». Краткое содержание книги:
Шановні і дорогі мої друзі! Книга - «Планета ікс», яка лежить перед вами, це моя сьома книга поезії. Вона написана не лише для українців, а для всіх тих, хто любить Україну. Ні! Я не націоналіст, але свій народ люблю більше від іншого, бо це мій народ, який мене народив, який мені передав свою генетичну пам’ять, досягненнями якого я пишаюсь. І моя любов до народу, це як відзнака моєї вдячності. Бо, як говорив наш великий пророк Т.Г Шевченко: «Нема на світі України, немає другого Дніпра». Але, це не значить, що я не шаную і не поважаю інші народи світу і їх культурне надбання тільки тому, що вони мають різні з моїм народом відтінки, інший мовний та релігійний бар’єр, бо, вважаю, що кожна нація і кожна людина має право на своє самовизначення, тобто на свою власну думку, якою б вона не була, якщо вона не принижує гідності людей іншої національності та іншого віросповідання, хоч я за єдину віру у всьому світі, так як єдина віра, це єдиний Бог-Творець, який об’єднує всі народи світу. А то, як подивитися зі сторони, то ніби Богів було багато і що не знаєш, якому Богу молитися і коли відзначати дату його народження, так як євреї, католики і християни справляють Пасху в різний час, що в якійсь мірі налаштовує віруючих задуматись над тим, чи таке може бути насправді, адже Творець Світу був один і в той же час його день народження всі релігії відзначають в різний час? Але це інша тема про яку ми поговоримо в інший час. А тепер про книгу.
Все, що я написав в даній книзі, я адресую тобі, мій народе, хоч і не упевнений, що все написане сприйметься однозначно, так як у багатих одна думка, а в бідних інша. І це цілком закономірно, як і судження про християнство, або якусь іншу релігію, скажемо, мусульманство. Отож і судження про мою творчість буде неоднозначним. До цього потрібно бути підготовленим, а оскільки я людина похилого віку, то часу для викладання своїх думок-переконань залишається обмаль, тому приходиться дещо поспішати, щоб встигнуть викласти свої думки на тому рівні, на якому вони визріли і закарбувались в моєму розумі. Тому вирішив друкувати все, що я думаю, так, як я це розумію, а вам надаю право судити про мої думки з позиції свого бачення.
29.9.2003 р.
ПИШУ ДЛЯ ДРУЗІВ
Пишу для тебе і для друзів,
І для таких, як сам людей,
Які весь день працюють в лузі,
А ніччю грають у хокей.
8.8.2001 р.
ДЕ ЛІТАЮТЬ ЖАЙВОРИ
Іноді не хочеться нічого,
А піти десь в поле поблукать,
Де літають жайвори і бджоли,
І з своїм коханням пошептать.
18.8.2001 р.
ХАМОМ НІКОЛИ Я НЕ БУВ
Хамом ніколи я не був,
І з чортом в ігри я не граю,
І, навіть, щоб мене хто вбив,
Образ нікому не прощаю.
28.8.2001 р.
ЯКЩО ЖІНКА НАБРИДЛА
Жінки, це – поле неозоре,
Де, а ні краю, ні кінця,
Вони завжди, як в небі зорі
Й зразу не взнаєш, де чия?
Вони, мов кішечки блудливі,
Тільки погладиш – муркотять,
Зате, які вони щасливі,
Як пачку баксів показать.
Тоді вони якісь незвичні,
Хоч штабелями їх ложи,
І їхні посмішки класичні –
Це – признак, що нас ждуть вони.
Це довгограюча платівка,
Й хоч в ній щось є від сатани,
Проте, як мордочка набридла,
Візьми її й переверни…
29.9.2003 р.
ЛЮДЕЙ Я ПОВАЖАЮ
Будь ти хоч турок, хоч грузин,
Але людей я поважаю,
Одних за те, що їх люблю,
Інших за те, що їх не знаю.
28.8.2001 р.
У МЕНЕ НІ БАТЬКА, НІ МАТЕРІ
У мене ні батька, ні матері,
Нема ні сестер, ні братів,
А тільки одна лиш кирпатенька,
І та любить більше котів.
7.5.1996 р.
ПАВА
Колись вона була, як пава,
Очей не міг я відірвать,
А зараз ходить, як роззява,
Що вже й не знаю, де дівать?
24.12.2001 р.
О, ДЕ ВИ НАШІ КАРМЕЛЮКИ?
Я пережив і страх, і славу,
І не боюсь я тих горил,
«Мені обідно за державу»,
Як Окуджава говорив.
Мені вже байдуже за себе,
Бо я своє життя прожив,
Та хочу, щоб моїй Вкраїні
Вже не вривав ніхто більш жил.
О, де ж ви, наші Кармелюки!? –
Меч справедливості й добра,
Й чи не пора б щось взяти в руки,
Й гонить цю погань із двора.
31.7.2012 р.
КАБЛУЧОК І ДУРАЧОК
Жив товариш, як товариш,
Лиха-горя він не знав,
Поки врешті він Мідею
Десь, як кажуть, відкопав.
І привів її додому
Й всім сказав, що це жона,
І почав збивать оскому
З тою жінкою щодня.
А як в дім прийшла та фея,
Муж й не знає, що робить?
Бо красуня не готовить,
Й тільки пудриться та спить.
Ось вона яка Мідея,
І нічого не скажи,
Що знайшла собі лакея,
Щоб возив туди й сюди.
А як він щось скаже в захист,
То Мідея не мовчить:
– Не для того мов я вчилась,
Щоб борщі комусь варить!
Й тут же мило посміхнулась,
Й підняла свій каблучок:
– А не будеш ти возити,
Буде інший дурачок.
31.7.2012 р.
ОСТАННЄ З’ЇЛА
З таким мурлом ти душу гріла,
Як же могла терпіть той лад?
Невже, скажи, останнє з’їла,
Чи з головою щось невлад?
26.10.2001 р.
ОЙ, ДАЙ, ЛЮБА, ДАЙ!
– Ой, не дай, кохана, вмерти,
Краще дай десь хрін… потерти,
Бо якщо зажмеш біду...
То до іншої піду.
13.10.2001 р.
І БОГ ТОБІ НЕ ДОПОМОЖЕ!
– Ти цілуй! – вона до Гоші,
Якщо в тебе є ще гроші,
Бо якщо не стане грошей,
Й Бог тобі не допоможе.
13.10.2001 р.
ВИТРІШКИ
В них спіднички до сіднички,
Як по вулиці ідуть,
То за ними, як синички
Хлопці витрішки несуть.
26.2.2001 р.
ПЕРЕДАЙ ПРИВІТ СВІТЛАНІ
Куди так мчишся, Новий рік,
Куди несуть тебе булані?
Та вже якщо зібрався в путь,
То передай привіт Світлані.
18.9.2001 р.
Я ВСІХ ЛЮБЛЮ
Я був такий як мій народ
Простий, як верби і тополі,
За що мене любили всі –
Маринки, Ірочки і Олі.
Любив свій край, любив Дніпро,
Любив гаї я і діброви,
Але найбільш за все в житті
Любив – прості жіночі брови.
Любив також пожартувать,
Й дівчині в пазуху залізти,
Ну, словом був, як вам сказать –
Такий як всі навколо інші.
Я всіх любив, і всіх люблю,
І криміналу в тім не бачу,
Якщо десь іншу підчеплю,
І заведу її на дачу.
20.5.2012 р.
БЕЗСОРОМНА ВЕСНА