Планета Х
- Автор: Кудрицкий Валентин Олександрович
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Профі
- ISBN: 978-966-2398-08-3
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Планета Х». Краткое содержание книги:
Шановні і дорогі мої друзі! Книга - «Планета ікс», яка лежить перед вами, це моя сьома книга поезії. Вона написана не лише для українців, а для всіх тих, хто любить Україну. Ні! Я не націоналіст, але свій народ люблю більше від іншого, бо це мій народ, який мене народив, який мені передав свою генетичну пам’ять, досягненнями якого я пишаюсь. І моя любов до народу, це як відзнака моєї вдячності. Бо, як говорив наш великий пророк Т.Г Шевченко: «Нема на світі України, немає другого Дніпра». Але, це не значить, що я не шаную і не поважаю інші народи світу і їх культурне надбання тільки тому, що вони мають різні з моїм народом відтінки, інший мовний та релігійний бар’єр, бо, вважаю, що кожна нація і кожна людина має право на своє самовизначення, тобто на свою власну думку, якою б вона не була, якщо вона не принижує гідності людей іншої національності та іншого віросповідання, хоч я за єдину віру у всьому світі, так як єдина віра, це єдиний Бог-Творець, який об’єднує всі народи світу. А то, як подивитися зі сторони, то ніби Богів було багато і що не знаєш, якому Богу молитися і коли відзначати дату його народження, так як євреї, католики і християни справляють Пасху в різний час, що в якійсь мірі налаштовує віруючих задуматись над тим, чи таке може бути насправді, адже Творець Світу був один і в той же час його день народження всі релігії відзначають в різний час? Але це інша тема про яку ми поговоримо в інший час. А тепер про книгу.
Все, що я написав в даній книзі, я адресую тобі, мій народе, хоч і не упевнений, що все написане сприйметься однозначно, так як у багатих одна думка, а в бідних інша. І це цілком закономірно, як і судження про християнство, або якусь іншу релігію, скажемо, мусульманство. Отож і судження про мою творчість буде неоднозначним. До цього потрібно бути підготовленим, а оскільки я людина похилого віку, то часу для викладання своїх думок-переконань залишається обмаль, тому приходиться дещо поспішати, щоб встигнуть викласти свої думки на тому рівні, на якому вони визріли і закарбувались в моєму розумі. Тому вирішив друкувати все, що я думаю, так, як я це розумію, а вам надаю право судити про мої думки з позиції свого бачення.
Бо як взяла тобі авто,
То мама стала вже ніхто.
29.5.2003 р.
НЕ ЖАЛІЛА БАБА ДІДА
Не жаліла бабка мужа,
А тепер сидить і тужить.
29.12.2003 р.
ОЦЕ ТАК МУЖЧИНА!
Кінчив Петя десять класів,
Відпустив чуприну,
Батько в честь такої дати
Подарив машину.
Їздить хлопець, пишається,
Вже й дівчат катає,
Вже й цигарку суне в зуби,
Й носа задирає.
Вже той хлопець і на батька
Скоса поглядає,
І неначе навіжений
По селу гасає.
Вже той хлопець й до сусідів
Навіть не вітається,
А як просять, щоб підвіз він –
Ніби кінь хвицається.
Й ніби бусел по болоті
Гордо походжає,
І мов Ленін на буржуїв
Косо поглядає.
19.6.1976 р.
Я ТАКУ ХОТІВ БИ БАБУ
Я б таку хотів би бабу,
Але де таку достать?
Щоб, якщо дала вже згоду –
То ні кроку вже назад.
Я таку хотів би Ладу,
Щоб була вся з шоколаду,
І щоб в спеку і негоду,
Не жалілася на вроду.
13.9.2001 р.
ЯКЩО Є ЧИМ, І Є КОМУ
Хто сказав, що під вербою
Мислять тільки головою?
Є такі що й навпаки,
Там, де справжні є дівки.
8.5.2003 р.
ТАЛІСМАН
Вдивляюсь в твій, земля, портрет,
Стараюсь все запам’ятати,
Але найбільше талісман,
Який дала на згадку мати.
Коли виходив я з двора,
І тільки-бо за клямку взявся,
Як в двір примчалась дітвора,
Щоб я і з ними попрощався.
Коли виходив я з двора,
Так ясно Сонечко світило,
І посміхалась дітвора
Так по-дитячому щасливо.
І погляд той перемішавсь
Із Сонцем десь на половину,
А я був старший і пишавсь,
Як «фраєр» я у ту хвилину.
Тоді я, звісно ще не знав,
Що їхав я вже не на пробу,
Батько в дорогу хліба дав,
А мати Біблію і робу.
І з того ж дня життя почав,
Відкрив у світ широкий двері,
Але тоді я ще не знав,
Що в бідних право – на папері.
Отак й направився я в світ,
Якого ще не знав й не бачив,
І після того стільки літ
Те і робив – на всіх батрачив.
Бо ми наївні і дурні
Колись служили не за гроші,
А за дешеві трудодні,
Та за копійки пересохші.
Зате ідейними були,
Як у Китаї хунвейбіни,
І за ідею, і царя
Вручну крутили ми турбіни.
От ми які були творці,
Бо нас з дитинства так привчили –
Ті, кимось послані старці,
Що нас чужому вічно вчили.
10.4.2003 р.
СИМВОЛ ЩАСТЯ
Недовго кожному із нас
Прийдеться ніжитись піснями,
Які співають солов’ї,
Щоб любувались ми гаями.
Як жаль, що нам – земним синам
Недовго слухати ті трелі,
Що солов’ї дарують нам,
Коли до нас приходять Нелі.
Землю і небо Бог нам дав,
Це вічне таїнство природи,
Щоб кожний Бога шанував,
Як символ щастя і свободи.
Недовго ніжитись й мені
Твоїми чарами, кохана,
Адже й вони – прийде пора,
Як квітка зірвана –зів’януть.
Як жаль, що Бог розпорядивсь,
Так мало ніжитись красою,
Певно, щоб кожний не дрімав,
Як йде з коханою весною.
Як жаль, що Бог розпорядивсь
Так мало ніжитись красою,
Яку я можу порівнять
Хіба що з срібною росою.
Пройдеш по ній й вона зника,
Неначе Місяць за горою,
Отож, живи поки жива,
Й радій, що хочуть буть з тобою.
20.8.2003 р.
КОЛИ ДУША ПАЛАЄ
Я хотів тебе, кохана,
Так притиснуть до дивана,
Щоб коли почнеться свято,
Знати, де і що шукати,
Й щоб, тебе узявши в руки,
Міг всі вигнать з себе муки.
І в оазисі кохання
Зміг знайти геть всі бажання.
18.10.2001 р.
ЧЕРЕЗ ДНІПРО
Через Дніпро, на Оболоні
Будинки, ніби на долоні,
Через ті куполи дивлюсь,
Плакати хочу, а сміюсь;
Що предок наший був щедріший,
І розумніший, і добріший,
Залишив нам взірець краси.
Щоб нею милувались ми.
Кому ж краса та заважала,
Що наше поле прикрашала?
Куди ж ті роси подівались,
Що з нами зайчиками грались?
11.3.1977 р.
КІНДРАТ І ДЕПУТАТ
Мужик в Криму зустрів Кіндрата –
Відомого там депутата.
– Ого,– поправивсь,– вів мужик. –
Сам ніби ні, тільки – язик.
27.11.2001 р.
КОЛИ ДУША ВОГНЕМ ПАЛАЄ