Поріг безсмертя

Після залитого світлом кабінету коридор, здавалося, потопав у темряві. Професор Бон-нард причинив двері і, неквапливо засунувши руку в кишеню халата, витяг звідти плаский портсигар.

— Запалите?

— З приємністю, — відповів я, беручи цигарку.

— Я звик палити в коридорі, — почав Бон-нард, підносячи мені запальничку. — Нейродин не терпить диму… Зрештою, ходімо в архів. Ви побачите цікаві документи — перші рукописи, а певніше, «мозкописи» Браго.

— Мушу зізнатися — я геть приголомшений… Не розумію тільки одного: чому оце відкриття тримається в таємниці?

— Я гадаю, вам ще багато чого доведеться зрозуміти! Передусім, чи ви усвідомлюєте собі, що означає їв- перспективі подолання порогу безсмертя? Уявіть собі, що станеться, коли звістка про це, до того ж надміру перебільшена і перекручена безвідповідальними пресою і радіо, облетить світ. Боюся, людство ще іне підготовлене до прийняття цього дару науки. Важко передбачити суспільні наслідки потрясіння, коли люди дізнаються, що вони не конче мусять умирати… Ми досі не знаємо, що являє собою дар безсмертя — добродіяння чи… прокляття. Ви читали «Поріг безсмертя»?

— Читав.

— Як ви гадаєте, його писала щаслива людина?.. Здобуття права на безсмертя аж ніяк не означає здобуття права на вічне щастя… І я дедалі дужче побоююсь, що моя праця — гонитва за… власною тінню. Ми робимо все, щоб дати Браго всього-на-всього… Ілюзію щастя.

Ми поволі йшли довгим, широким коридором, я слухав Боннарда і починав розуміти, що, мабуть, тільки тепер під машкарою сухості й глузливості вперше побачив справжнє обличчя цього чоловіка. Який же він? Ще хвилину тому він здавався мені безпощадним, позбавленим усяких почуттів стратегом у грі з природою й людьми, уособленням віри у всемогутність науки, якій служить. А зараз…

— Хосе Браго, як і кожен з нас, — продукт світу, в якому він жив і в якому існує й сьогодні, — трохи помовчавши, почав професор. — Це передусім людина, сповнена турбот, бажань і побоювань. Вас, можливо, дивує, чому, прагнучи зберегти експеримент у таємниці, ми ризикнули надрукувати твори Браго під його іменем? Аж ніяк не задля того, щоб здивувати світ. Просто Браго, якого протягом багатьох років, не розуміли читачі, недооцінювали критики, який ледве-ледве виборов право говорити з людьми своїми творами, сумував за славою, за визнанням. Це дуже по-людському. Треба його зрозуміти. Невже ж ми могли позбавити його цього права, позбавити можливості бути свідком заслуженого тріумфу? Певна річ, це було пов'язане з чималим риском, але іншого виходу я не знайшов.

Ми зупинилися перед невеликими дверима в кінці коридора. Боннард добув. з кишені в'язку ключів. Відімкнувши, впустив мене до довгастого вузького приміщення без вікон, стіни якого були геть завішані полицями, де стояло повно коробок з номерами. Взявши одну з них, він одкрив її, вийняв рулон широкої телетайпної стрічки й заходився поволі розмотувати.