Квіти в легендах і переказах
- Автор: Золотницький М. Ф.
- Год: 1992
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Квіти в легендах і переказах». Краткое содержание книги:
дореволюційному Санкт-Петербурзі.
Коли все таким чином влаштовано, розкішно виряджені улюблені дружини султана ведуть його в урочистій процесії до прикрашених, немов у казці, садів, показують найчарівніші сорти своїх тюльпанів. Вони звертають увагу свого повелителя на символічні й найніжніші назви, присвячені йому, і взагалі намагаються при цьому домогтися його прихильності. Потім настає час бенкету, східних солодощів і напоїв, чарівного танцю і співу, аж поки, і сам зачарований святом тюльпанів, що нагадує казку з «Тисячі й однієї ночі», султан покидає своїх наложниць та придворних.
У такому поетичному вигляді, наповненому солодким маренням, уявляється тюльпан жителям Сходу.
І в зовсім іншому, прозаїчому вигляді бачимо його в Західній Європі.
Сюди він потрапив лише в 1559 році, спочатку до Аугсбурга, куди перші його цибулини надіслав німецький посол при турецькому дворі Бусбек. Посол познайомився з тюльпаном під час своєї подорожі у Сірію, це було в Хардині, на кордоні з північною частиною Аравії, де серед зими він побачив цю квітку у всій красі поряд з нарцисами. Того ж року тюльпан уперше зацвів у сенатора Герварта в Аугсбурзі, а через шість років уже багато їх прикрашало чудесні сади знаменитих середньовічних багатіїв Фуггерів, де цю квітку вперше побачив та описав відомий Конрад Гесснер.
А вже звідси тюльпан розійшовся по всій Європі. У 1573 році ми бачимо його у Відні у відомого вченого Клугіуса, котрий так зацікавився прибульцем, що із захопленням почав збирати все нові й нові сорти. Його приклад наслідували всі заможні віденські садівники, котрі за шалені гроші почали виписувати цибулини тюльпана з Туреччини, щоб прикрасити ним свої сади. З'ява у кого-небудь із них нового сорту викликала в інших невимірну заздрість і, хоч як це дивно, примарювалась і вночі.
Помалу захоплюватися тюльпанами почали у Німеччині й царст-вені особи. Відзначився ж у цьому великий курфюрст бранденбурзь-кий Фрідріх-Вільгельм, котрий зібрав на початку XVI століття величезну для того часу колекцію з 216 сортів й доручив своєму придворному медику Ельшольцу скласти альбом малюнків найсвоєрідніших із них. Цей рідкісний альбом, що містить 71 малюнок, із передмовою латиною був закінчений у 1661 році й зберігається донині в публічній бібліотеці Берліна.
Із інших високопоставлених осіб, хто пристрасно захоплювався тюльпаном, згадаємо маркграфа Баден-Дурлаха, що зібрав у 1740 році колекцію з 360 сортів, і графа ПаппеНгейма, котрий володів майже 500 сортами. Причому своєрідність нових різновидів посилювалась звичаєм, що тільки-но почав увіходити в моду — давати їм імена коронованих осіб, видатних державних діячів та міст.
Подібне, надто дороге захоплення, нерідко призводило до різних фальсифікацій, і як тільки який-небудь садівник багатія-аматора виводив новий сорт, одразу ж на ринку з'являлися інші, часто навіть старі різновиди тюльпанів й під суворою таємницею продавалися довірливим любителям за великі гроші.
Серед пристрасних любителів цієї квітки в інших країнах були також Рішельє, Вольтер маршам Бірон, австрійський імператор Франц II і особливо фра цузький король Людовик XVIII.
Уже зовсім хворьй, він наказував переносити себе у період цвітіння тюльпанів із Сен- Слу до садів Севра, проводив там цілі години, милуючись примхливим, різноманітним забарвленням квітів багатющої колекції, що культивував його садівник Екоффе.
Певний час у Версалі також відбувалися чудові свята тюльпанів, на які збиралися всі знамениті любителі й садівники зі своїми новинками. Кращі різновиди відзначали призами.
Дуже любив їх і знаменитий французький композитор Меюль, своєрідна барвиста гама тюльпанів приносила йому величезну насолоду у хвилини відпочинку од занять музикою. Його колекція була однією з найбільших і найкращих на початку XIX століття.
Одначе ніде захоплення тюльпанами не сягнуло такого розмаху, як у Голландії. Спокійні від природи, обережні торговці і взагалі помірковані люди, голландці, ні з того ні з сього настільки захопилися квіткою, що це захоплення перетворилося на єдину свого роду народну манію, котра пізніше одержала характерну назву — «тюльпа-номанії».
Тюльпан з'явився тут лише у 1634 році і спочатку розводили його виключно для комерції.
Помітивши, як захоплюються цією квіткою німці та інші народи, підприємливі голландці почали вирощувати все нові й нові сорти, й торгівля цибулинами стала такою прибутковою, що розведенням тюльпанів почали займатися навіть ті люди, котрі не мали до садівництва ніякого відношення згодом — чи не все населення. Комерсанти, котрі заправляли голландською торгівлею, раділи такому несподіваному продукту збагачення батьківщини й усіляко намагалися підтримати нову галузь, тим більше, що місцеві грунти виявилися особливо сприятливими для тюльпана.