Дивовижна історія Мері Стенз
- Автор: Уэйт Роберт
- Год: 1970
- Язык: украинский
- Год: "Радянський письменник"
- Переводчик: Владимир Иванович Митрофанов
- Жанр: Детективная фантастика
Электронная книга - «Дивовижна історія Мері Стенз». Краткое содержание книги:
Розповідаючи напівфантастичну, напівдетективну історію про те, як проста, непримітна дівчина волею випадку стала першою красунею світу і чим це скінчилося, сучасний англійський письменник Роберт Уейд викриває брудні махінації буржуазних ділків і продажність “вільної й незалежної” преси в хижацькому світі капіталу.
Сем Вассерман і далі майже без угаву говорив один за двох. Отаким побитом вони й дісталися до Антіба, а тоді до вілли Лррен.
Розділ дев’ятнадцятий
Залишившись у призначеній для неї вишуканій спальні, вікна якої виходили на Середземне море, Мері Стенз швидко звільнилася від ніяковості й напруги, що не давали їй спокою протягом останніх кількох тижнів. Довкола панував тихий мир, і її пойняло таке відчуття, ніби вона раптом опинилася поза часом; до того ж на віллі зібралося досить приємне товариство. До кінця дня Мері встигла перезнайомитись з усіма: з надміру запобігливими Жаном Лайє та його дружиною; з містером і місіс Джеймс Крістофер (він був письменник, що збив п’ятизначну суму на екранізації одного з найпопулярніших своїх романів і тепер тримався далі від Англії, з твердим, але цілком законним наміром уникнути сплати прибуткового податку); з Вандергофами (молодим голландським подружжям, що вело паразитичне існування коштом свекра, який мав пай у великому діамантовому ділі); з показною, середніх літ жінкою на ім’я Джозефіна Джонс та її двадцятидвохрічною дочкою Дженніфер (мати була авторкою, а дочка — виконавицею невеличкої ролі в багатосерійній телевізійній постановці, що в ній розповідалося про те, як проста медична сестра негадано здобула щастя й багатство); і, певна річ, із самою Фіс Вассерман, що в цілковитій відповідності з прогнозом свого чоловіка майже не закривала рота, без будь-якого ладу перескакуючи з одного на інше.
Як і в більшості близьких до літератури кіл, там радше теревенили, ніж розмовляли, і ті балачки були більше жваві, аніж дотепні. В кожному разі, вони очевидячки не вимагали надто глибоких думок, і перше-ліпше пусте зауваження сприймалося так само схвально, як і ретельно обміркований дотеп. Це давало Мері змогу вільно й невимушено спілкуватися з усіма тими людьми, що прийняли її до свого товариства тільки завдяки зовнішності. А втім, у певному розумінні фізична врода сама по собі важила не менше, ніж багатство, а що Мері було її не позичати, то всі інші мешканці вілли Лорен ставились до неї з належною пошаною. Цей дивний прояв свідчив лише про те, які непослідовні й довільні критерії оцінки людини в сучасному світі.
Загалом життя на віллі було чистісіньким марнуванням часу. Довгі одноманітні дні — тільки й того діла, що купатися в голубому літеплі Середземного моря або лежати проти сонця на пляжі. А вечорами — поїздки до Антіба в пошуках розваг: вистав, концертів, нічних кабаре. Мері завжди була в гурті, і це її тішило, бо вона ще не звикла до безнастанної уваги, яку привертала її врода. Та поступово дівчина стала почуватися певніше.
Ця атмосфера незворушної лінивої бездіяльності була до певної міри оманлива. Десь за лаштунками відбувалися події. Одного разу, наприкінці першого тижня, Сем Вассерман поїхав своїм “кадилаком” у Канн і повернувся лише пізно ввечері. Наступного ранку він знову зник. За сніданком Мері помітила, як місіс Вассерман нишком позирає на неї і значуще всміхається, але тільки десь після полудня, коли вона лежала замріяна під гарячим промінням сонця на пляжі, Фіс спустилася до неї в своєму вогненно-червоному бікіні[4], що був на неї аж надто малий і робив її схожою на повітряну кулю.
— Вас, напевне, цікавить, що це затіває Сем? — мовила вона, важко гепнувшись на барвистий рушник, простелений на гарячій гальці.
Мері це анітрохи не цікавило, та вона так не сказала.
— Він влаштовує ваше майбутнє, Лоро, — провадила Фіс. — Сем у цьому неабиякий мастак. Він знає стількох людей, скажу я вам, ну просто безліч. Ото клопоту я маю, коли доводиться приймати їх у себе в Лос-Анжелесі! А скільки треба прислуги!.. — Вона з відразою махнула рукою. — Хоч це корисно для діла і Сем списує всі витрати як податки. У. Сема найкмітливіший бухгалтер в усіх Сполучених Штатах. Та й сам він неабиякий проноза. Свого часу облагодив не одне хитре дільце. Пригадую, колись у Нью-Йорку…
4
Фасон пляжного костюма.