“Культурна революція” в Україні, або Управління деградацією

Твердження більшовиків, що червоний терор був відповіддю на замах на Леніна і вбивство Урицького (в обох випадках це справа рук іудеїв) — брехня, до якої вони вдалися з метою приховати і виправдати свої злочини. Створення вже в грудні 1917 року Всеросійської надзвичайної комісії (ВНК) — карального органу з необмеженими повноваженнями — коли про будь-який опір не було й мови, говорить само за себе.

А організація на початку 1918 року концентраційних таборів? Тобто вже тоді створювалася система для здійснення геноциду, залякування людей і захисту сіоно-більшовиків і комісарів від розплати за злочини, які вони готували проти нашого народу.

До здійснення терору і каральних операцій широко залучали співвітчизників Троцького та інтернаціональні сили сіонізму. Майже скрізь комісарами в Україні, Росії й інших районах Російської імперії були євреї. Від тих жорстоких звірств, які вони чинили на нашій землі, кров холоне в жилах.

Наведу тільки деякі цифри, статистику червоного терору за 1918—1919 рр., яку зібрала Комісія генерала Денікіна. За цей час було знищено 1 766 118 росіян, серед яких: 28 єпископів, 1 215 священників, 6 775 професорів і вчителів, 8 800 лікарів, 54 650 офіцерів, 260 000 солдатів, 10 500 офіцерів поліції, 48 500 поліцейських агентів, 12 950 поміщиків, 355 250 представників інтелігенції, 193 350 робітників, 815 000 селян[139].

Ці цифри вражають. Проте вони зібрані тільки на невеликій території Росії, де змогла працювати Комісія генерала Денікіна.

Так здійснювалася погроза Троцького Росії і руському народу, про яку свідчить у своїй книжці “Воспоминания” Арон Сімановіч, секретар Григорія Распутіна: “Лейба Давидович Троцкий, который стремился к развалу величайшей в мире державы — России, — по этому поводу говорил: “Мы должны превратить ее в пустыню, населенную белыми неграми, которым мы дадим такую тиранию, какая не снилась никогда самым страшным деспотам Востока. Разница лишь в том, что тирания эта будет не справа, а слева, и не белая, а красная, ибо мы прольем такие потоки крови, перед которыми содрогнутся и побелеют все человеческие потери капиталистических войн. Крупнейшие банкиры из-за океана будут работать в теснейшем контакте с нами. Если мы выиграем революцию, раздавим Россию, то на погребальных обломках ее укрепим власть сионизма и станем такой силой, перед которой весь мир опустится на колени. Мы покажем, что такое настоящая власть. Путем террора, кровавых бань мы доведем русскую интеллигенцию до полного отупения, до идиотизма, до животного состояния... А пока наши юноши в кожаных куртках — сыновья часовых дел мастеров из Одессы и Орши, Гомеля и Винницы, — о, как великолепно, как восхитительно умеют они ненавидеть все русское! С каким наслаждением они физически уничтожают русскую интеллигенцию — офицеров, инженеров, учителей, священников, генералов, агрономов, академиков, писателей!”[140].