Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Биографии и мемуары » Невідоме Розстріляне Відродження
Невідоме Розстріляне Відродження - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Невідоме Розстріляне Відродження

Электронная книга - «Невідоме Розстріляне Відродження». Краткое содержание книги:

Голодомор – не єдина трагедія українського народу. Друга не менша трагедія – знищення мозку нації, адже коли знищується мозок нації, то це веде до її жахливого занепаду. У біографічних довідках про авторів, твори яких увійшли до антології «Невідоме Розстріляне Відродження», не подано причин арешту та кримінальних статей, за якими їх судили: всі вони однакові – якщо не УВО (Українська Військова Організація), яка «ставила своєю метою організацію контрреволюційних повстанських сил», то «активна контрреволюційна діяльність, спрямована на повалення Радянської влади і встановлення української буржуазно-демократичної республіки», а то й зовсім безглузді – замах на членів уряду, праця на іноземну контррозвідку і т. д. Більшість прізвищ цих письменників невідомі ширшому колу читачів і майже усі твори, які увійшли до цієї антології, публікуються вперше після загибелі їхніх авторів. На читача чекають цікаві відкриття. Повість Петра Голоти «Алькеґаль» дуже нагадує легендарний твір Венедикта Єрофєєва «Москва-Пєтушкі», де герой перебуває у постійному контакті з алкоголем, переживаючи різні пригоди. У повісті Сергія Жигалка «Нарцис і Геркулан» героями стали двоє чортів. Повість Бориса Тенети «Гармонія і свинушник» була свого часу засуджена як наклеп на совєтську дійсність і заборонена. Антисовєтським виявилося також оповідання Петра Ванченка «Оповідання про гніду кобилу», автор змушений був навіть каятися, що написав його. Читачеві цікаво буде також познайомитися з невідомими раніше поезіями Людмили Старицької-Черняхівської і рідного брата Василя Чумака – Миколи, фантастичним оповіданням Олекси Слісаренка та багатьма іншими творами, які не втратили своєї цінності й актуальності і в наш час.
1 ... 48 49 50 51 52 53 54 55 56 ... 406
Перейти на страницу:

– Цілуйте… – прошептала Марія Павловна і схилилась до нього.

Аполлоній Падолист

Справжнє прізвище – Олександр Варавін. Інші псевдоніми: Аполлоній Листопад, Олесь Топаз. Народився 1899 р. в с. Боголюбівка на Катеринославщині. Був сотником армії УНР, після поразки Визвольних змагань опинився разом з іншими вояками в таборах інтернованих у Польщі. Там взяв участь у літературно-мистецькому товаристві «Вінок», друкував на початку 1920-х поезії та оповідання в часописах «Веселка», «ЛНВ», «Залізний Стрілець», «Рідний Край», «Нова Україна».

У 1922–1924 рр. О. Варавін навчався у Подєбрадах. У 1931 р. видав у Празі збірку поезій «Земля і сонце» під псевдонімом Олесь Топаз. На початку 1930-х друкувався в журналах «Нові Шляхи» та «Промінь».

У 1932 р. виїхав в Україну. Там його, як і всіх інших поворотців, репресували.

«Підем, Панно, у простори…»

Підем, Панно, у простори, Де мажорний вітра подув На безводній хвилі ходить Переходом, як на морі…
Підем далі, там де луни Вічно-юних передзвонів Невгомонним срібним тоном Зунісонять наші струни…

«О, не бійсь, що розпустила…»

О, не бійсь, що розпустила Темні крила ніч над полем… — Доокола тільки колос Та твій голос легкокрилий.
О, не бійсь, що зорять зорі Сріблозорим переблиском, — Як барвисто, ряснолисто Слів намисто нижеш скоро.

Трель

Сну нема… Думки кружляють, Відлітають в інше місце, Де в колисці променисті, Перлочисті мрії сяють… Подивись – які величні, Довговічні і ментовні, Злотомовні, щастям повні, Безгріховні, блискавичні. Скоро ранок… зійде сонце, У віконце кине промінь… Збудить пломінь в легкий спомин. І відгомін мовить: сон це? Ні, не сон, а барвні трелі Невеселі з серця линуть… Українять, волю чинять, В борні гинуть, як об скелі. Чуєш – грають перед ранком Колисанку в снах мелодій? — То свободні, хороводні Линуть оди вже над ґанком. Ах, скоріше ніч втікала б, Заплітала б чорні коси, Впали б роси… голі й босі На покоси мандрували б… О, прислухайсь… трелі грають, Вибивають… злотодзвонять… Сум хоронять, сміх боронять, Передзвонять, перлосяють…

Майовий сонет

На хмари вітер налітає І з ними бавиться в танку: То їх розгонить, то збирає, То кожній зв’яже по вінку.
То обнесе по всіх країнах, То в роси їх перелива… То непомітно розсіва На білосніжних верховинах.
Хотів і я так налітать. Уста вродливі цілувать, — Побачить дно очей вабливих…
Але холодним зором ти Гасила мрії золоті При наших зустрічах журливих.

Сумління

Ходім в сумну, нелюднену пустелю Величні сфінкси там стоять. В них люди віковічно сплять… Ми там збудуємо оселю; Ходім скоріше… Постривай, А Рідний Край?
Ходім в буйне, шумно-веселе місто, Де в день і в ніч кипить бенкет. Там не голосить кулемет, А гра оркестра урочисто. Ходім скоріше… Постривай, А Рідний Край?
Ходім туди, де вічно сяють зорі, Де вічно шелестить трава. Де сонце сяйво розлива. Не утікаючи за гори… Ходім скоріше… Постривай, А Рідний Край?

Непоборність

Нехай моє серце кліщами шматкують. Нехай підбирають всі скарби надій, — Тебе, люба Пісне, вони не вгамують: Співай і радій!
1 ... 48 49 50 51 52 53 54 55 56 ... 406
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)