Закоłот. Невимовні культи

— Усім бути напоготові.

Інспектор Гутман швидким поглядом окинув відряджений йому загін. Троє космопіхів у закритих шоломах, зовнішня прозорість візорів викручена на мінімум. У магазинах гвинтівок — низькоімпульсні шокер-патрони. Достатньо потужні, щоб зламати кілька ребер і надіслати електромагнітний імпульс, що перевантажить нервову систему жертви й спричинить справжній блекаут. Один піхотинець у коридорі навпроти дверей до відсіку, другий — ліворуч від інспектора, третій — під стелею в правому верхньому куті, примагнічений ногами до стін. Такий підхід, як і повні тактичні обладунки, могли б здатися зайвими для цього конкретного завдання, але Гутману було начхати на дискомфорт та сумніви піхтури. Вілмер, другий підключений до справи інспектор, зустрічає погляд Каспера. В його очах — спокій та уважність.

— Відчиняй, брате, — Каспер Гутман киває колезі, й той натискає звільняючий клапан на люку камери.

Дисонансний лемент сигналу тривоги нервує. Збуджує, спонукає діяти, не дає можливості зосередитися. Вілмер натискає важіль клапана — раз, потім другий, і блискавичне розуміння змушує його відскочити від домовини, вихопивши з кобури ін’єктор.

— Відімкнена! — кидає він коротко. Жерла гвинтівок націлюються на люк.

— Прочини, — сухо кинув Гутман, і собі дістаючи зброю. Піхота завмерла, немов відлита з металу. Вілмер став ліворуч від камери і вивів на панелі символи «розпакування». Люк піднявся, панель з металевим шипінням ковзнула у вільний простір відсіку.

Гутман непокоївся, що полонянки там не виявиться. Побоювався, що вона, мов дикий звір, збожеволівши, вискочить на них. Останнього він, насправді, підсвідомо бажав — бо до справ із мертвими єретиками інспектор мав куди більше снаги, ніж до справ із живими.

Але, попри відімкнений замок, вони побачили Бріджит О’Шонессі нерухому на лежаку. Повернувшись на бік і підтягнувши коліна до грудей, вона широко розплющеними очима дивилася в порожнечу перед собою. Гутман секунди зо дві витріщався на неї, неспроможний збагнути абсурдність ситуації.

— Клапан міг помилково спрацювати через неполадки в системі, — припустив по внутрішньому зв’язку Вілмер, а в інтонаціях його голосу вчувалося: «Якого демона ти загальмував? Командуй!»

— Затримана О’Шонессі, встати! — опанувавши себе, гримнув Гутман. — Руки!

Інспекторка підвелася, рухаючись механічно, наче на протезах. Хоча, як відзначив про себе Каспер, з вимкненими аугментаціями вона могла й взагалі на рівні не звестися. Клятий алярм ніяк не вгавав, навіть спецфільтри СОІ, що мали редукувати активізуючий вплив сигналу на нервову систему, не могли цілком придушити збудження. Те, що годиться матросові, не годиться наглядачеві. Інспектор має зберігати холодний спокій… будь-коли… будь-де… Клятий алярм!

О‘Шонессі нарешті звела на нього погляд. Спочатку їй здалося, що то його голос вона чула в темряві, що не було ніякої паузи між його останніми словами й розпакуванням домовини. Але тепер, роздивившись інспектора, вона розуміла, що це не так. Вона добре його знала — хтивий товстун Гутман, головоріз і скнара, брудна кров, що каос знає як потрапив до Інспекторської служби. Тиждень тому приперся до неї з пляшкою пійла — щоб за десять хвилин потому спробувати запхати пітне загрібайло їй між стегон. Таке фірмове залицяння скінчилося двома зламаними пальцями — шкода тільки, що паскуді їх так швидко відремонтували.