Повзе змія

Баглай на підсвідомому рівні розумів, що цей впевнений у собі сивий мужик у дорогих окулярах наперед пропонує йому авантюру. Зрозуміло, не без користі для себе.

Він, починаючи кілька днів тому давати свідчення, робив це з таким азартом, що слідчий не встигав записувати за ним, а опери — до бабці не ходити! — точно гасають містом, наче мисливські хорти, виваливши язики на плечі, навіть той капітан Глод бігає, хоч і подвиг здійснив, самого Баглая — страх сказати — затримав. Заговорив він свідомо. Адже ці козли здали його повністю, йти у глухий відказ — себе не поважати, довго він так просто не протягне, та й стомився, де ж той досвід. Ще підштовхувала його одна причина, та він навіть собі не признавався, заганяв її глибоко, не давав висунутися, не дозволяв проявитися, бо це — розірвати груди, мов той дебільний Данко, про якого вони в школі вчили, це вивернутися перед усіма рукавичкою, а дозволити собі такого він, Богдан Баглай, не мав права. Тож він знав — не розстріляють, закриють до кінця життя, і хоч як крути — виходу немає. І тут підказують хитру пролазку. Нехай накриється все одним поганим місцем, зате до самого дня суду в нього, Богдана Баглая, буде надія.

Його життя наповниться іншим змістом.

А саме це йому зараз потрібно.

Ну то як, Даня?

— Кого я хоч мушу на себе взяти?

— Його прізвище нічого вам не скаже. Пустовіт Юрій Юрійович, пенсіонер. Звичайний пенсіонер, не заслужений, без орденів та медалей. Самотній дядечко. Алкоголік.

— За що таких убивають?

— Кинувся на вас із ножем.

— Уже просто-таки на мене?

— Ну, поки що не на вас. Просто кинувся з ножем, у стані сильного алкогольного сп’яніння.

— Як ми його до мене прив’яжемо?

— То можна сказати, відповідь позитивна? Ви згодні?

— Чим я ризикую?

— Абсолютно нічим, — Гужва розправив плечі й полегшено зітхнув.

— Зовсім нічим. Для початку треба підписати кілька паперів. Оформити мене вашим захисником офіційно, для слідства та суду, розумієте? Ну, а далі почнемо займатися плавними рухами, як казав один мій знайомий спортсмен.

— Давайте ваші бамаги. Ви й мертвого умовите.

— Ну, до мертвого вам точно далеко. Життя ж починається, Богдане.

Розкладаючи перед Баглаєм папери, адвокат Едуард Гужва не міг не помітити: його погляд зовсім не змінився.