Повзе змія

— Невже ваші труди окупляться? Адже вдалий захист такого, як я, коштує значно дорожче.

— Хай це вас не хвилює. Тим, хто уповноважив мене взятися за вашу справу, конче необхідні ці гроші. Ось і все.

— Просто зараз?

— Що саме?

— Гроші необхідні просто зараз, цієї секунди? Скільки вони можуть почекати?

— Тобто ви згодні?

— На моїх умовах. Так і передайте, — лежачи на боці, Баглай випльовував слова. — Гроші цілі, не витрачено ані цента, ви правду казали — в мене справді були на них певні плани, але прийшов падлючий капітан Глод і все пересрав. Вони в надійному місці. Відразу після вироку суду на мою користь я скажу, де вони заховані. Не раніше. У мене повинна бути гарантія, що ви стараєтеся на совість.

— Але ж коли почнеться суд — невідомо, ще не всі підозрювані затримані, ви ж самі знаєте, як їх багато…

— Долари — не картопля, не погниють. Вони взагалі не зіпсуються. Не згорять, їх не заллє водою, я потурбувався про це. Або так, або ніяк. Оце і передайте. Чи ви вже зараз готові вирішити?

— Отже, ви готові через упертість втратити шанс колись вийти на волю?

— Я й зараз не бачу для себе такого шансу. Незважаючи на всі ваші запевнення. І не бачив ще півгодини тому, аж до вашого приходу. Тому не дуже плакатиму, коли ви повернетеся й підете. Нічого у вас не вийде — кожен залишиться при своєму. Вийде — отримаєте свої бакси. У вас буде чудовий стимул для роботи, хіба ні?

— Добре, — Гужва відбив долонями на поверхні дипломата дріб, повторив: — Добре. Добре, добре, добре, добре… Гм… Ми передбачали подібний поворот подій. Справді, передбачали.

— І що?

— і нічого. Підготували запасні варіанти.

— Навіть так? Хіба вони можливі в цій ситуації?

— Звичайно, — тепер Гужва говорив коротко, по-діловому. — Ви категорично проти, аби я захищав вас і надав шанс отримати замість довічного ув’язнення п’ятнадцять років?

— Чому? Я категорично «за», просто не вірю в таке щасливе завершення.

— Для того, аби я почав робити якісь рухи, потрібен своєрідний аванс.

— Ви ж берете бабки не з мене…

— Правильно. Але я не можу почати роботу, поки не отримаю від вас гарантій дотримання вашої частини угоди.

— Ага, ясно. Ви хочете, щоб частину грошей я віддав вашим друзям наперед, решту — потім? Не вийде, я ж сказав. Усе лежить в одному місці.

— Богдане, я вас чудово зрозумів. Та ви повинні допомогти нам так само, як ми спробуємо допомогти вам. Гроші грішми, і це справді невелика ціна за можливість отримати свободу. Ви далі готові прийняти нашу поразку разом з вироком про довічне?

— Навряд чи є людина, готова цілувати зад судді, заслухавши такий вирок. Але я не збираюся накладати на себе руки, тому морально настроєний саме на такий вирок. Сім убивств — ви чекаєте чогось іншого?

— Чекаю. Можна спробувати довести, що вони були ненавмисні. Але це так, лише прикидки.