Марсіанські хроніки. Повісті, оповідання
- Автор: Брэдбери Рэй Дуглас
- Год: 1988
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- ISBN: 5-308-00247-9
- Переводчик: Александр Иванович Терех
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Марсіанські хроніки. Повісті, оповідання». Краткое содержание книги:
В сборник избранных произведений известного американского писателя (род. в 1920 г.) вошли фантастические повести “Марсианские хроники” и “451° по Фаренгейту”, автобиографическая повесть “Вино из одуванчиков” и сюжетно связанный с ней цикл рассказов
- Самі побачите. Всім скинути одяг. Он кабіни. Переодягніться в костюми, які ви знайдете там. Чоловіки - на цей бік, жінки на той.
Гості стурбовано тупцяли на місці.
- Може, краще піти звідси, - сказала міс Поуд. - Не подобається мені все це. Воно межує з... святотатством.
- Дурниці! Звичайний костюмований бал.
- Здається, тут тхне протизаконними діями, - покрутив носом містер Стівенс.
- Та годі вже вам, - засміявся Стендал. - Розважайтеся. Завтра все це стане руїною. Заходьте до кабін!
Палац завирував. На ковпаках арлекінів подзвонювали бубонці, і білі миші танцювали кадриль під музику карликів, які цигикали на крихітних скрипках крихітними смичками, і прапори струменіли, звисаючи з обвуглених балок, а кажани хмарами літали біля ринв, кінці яких були зроблені у вигляді страховищ. З ротів у страховищ текло вино, прохолодне і піняве. Через усі сім залів палацу дзюркотів струмок. Скоро гості виявили, що то не вода, а херес. Гості виходили з кабін, змінивши свій вік, сховавши обличчя під масками доміно. І, вже надіваючи маску, вони порушували свої зобов’язання - скрізь і завжди боротися з фантазією, з усім тим, що породжує жах. Жінки, сміючись, виступали в червоних сукнях. Навколо них запобігливо крутилися чоловіки. А на стінах танцювали тіні, що були нічиїми, і подекуди гості натрапляли на дзеркала, в яких нічого не було видно.
- Ми всі вампіри! - зареготав містер Флетчер. - Ми померли!
До їхніх послуг було сім залів, кожен різного кольору: один синій, один пурпуровий, один зелений, один жовтогарячий, ще один білий, шостий фіолетовий, а сьомий був задрапірований чорним оксамитом. І в чорному залі був годинник з ебенового дерева, який гучно вибивав години. По всіх кімнатах гасали п’яні гості - серед фантастичних істот-роботів, серед Вовчків і Божевільних Капелюшників, тролів і велетнів, чорних котів і Білих Королев[15], а під ногами танцюристів підлога здригалася од важких пульсуючих ударів, що виказували схована під нею серце.
- Містере Стендал! - почувся шепіт. - Містере Стендал!
Поряд з ним стояло страховище з обличчям Смерті. Це був Пайкс.
- Мені треба поговорити з вами наодинці.
- В чім річ?
- Ось погляньте.
Пайкс простягнув руку - руку скелета. В ній було кілька напіврозплавлених коліщат, гайок, зубців, болтів.
Стендал якусь мить - довгу мить - дивився на них. Потім він потягнув Пайкса в коридор.
- Герет? - прошепотів він. Пайкс ствердно хитнув головою.
- Він послав замість себе робота. Хвилину тому, вичищаючи піч, я виявив оце.
Обоє не відривали очей від фатальних коліщат.
- Це означає, що поліція може бути тут кожної миті, - сказав Пайкс. - Наш план піде нанівець.
- Не знаю, - Стендал подивився на жовтих, синіх і жовтогарячих танцюристів. У похмурих залах лунала музика. - Я мусив би догадатися, що Герет не такий дурень, щоб прибути власною персоною. Але стривайте!
- Що таке?
- Нічого. То нічого. Герет послав до нас робота. А ми надіслали йому свого. Якщо він не придивлятиметься надто пильно, то й не помітить заміни.
- Авжеж.
- Наступного разу він прилетить сам. Адже тепер він вважатиме себе в безпеці, його появи можна чекати кожної хвилини! Хочете ще вина, Пайксе?
Вдарив великий дзвін.
- Закладаюся, що це він. Впустіть містера Герета.
Рапунцел спустила свої золоті коси.
- Містер Стендал?
- Містер Герет? Справжній містер Герет?
- Саме він, - Герет розглядав мокрі стіни й людей, що крутилися в танці. - Мені спало на думку, що краще побачити все на власні очі. Не можна покладатися на роботів. Тим більше на чужих роботів. До того ж я вжив застережних заходів і викликав демонтажників. Вони прибудуть за годину, щоб підрубати коріння цій гидоті.
Стендал вклонився.
- Дякую за люб’язне попередження. А тим часом ви можете трохи розважитися, - сказав він, зробивши рукою широкий жест. - Вип’єте вина?
- Ні, дякую. Що тут робиться? Боже, до чого може дійти людина!
- Подивіться самі, містере Герет.
- Та це вбивство, - сказав Герет.
- Найпідступніше вбивство, - сказав Стендал.
Пролунав жіночий вереск. До них підбігла міс Поуп з блідим як крейда обличчям.
- Ой, який жах! На моїх очах мавпа задушила міс Блант і запхнула її в димохід.
Чоловіки глянули на камін і побачила пасма золотавого волосся, що звисало з димоходу. Герет скрикнув.
- Це жахливо! - схлипнула міс Поуп. Раптом вона змовкла, обернулась і закліпала очима. - Міс Блант!
- Авжеж, - сказала міс Блант. Живісінька, вона стояла поряд з ними.
- Але я щойно бачила, як вас запхнули в димохід!
15
Біла Королева, Божевільний Капелюшник - персонажі книги “Аліса в країні чудес”.