Марсіанські хроніки. Повісті, оповідання
- Автор: Брэдбери Рэй Дуглас
- Год: 1988
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- ISBN: 5-308-00247-9
- Переводчик: Александр Иванович Терех
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Марсіанські хроніки. Повісті, оповідання». Краткое содержание книги:
В сборник избранных произведений известного американского писателя (род. в 1920 г.) вошли фантастические повести “Марсианские хроники” и “451° по Фаренгейту”, автобиографическая повесть “Вино из одуванчиков” и сюжетно связанный с ней цикл рассказов
Він стиснув кулаки. Боже, які свіжі були спогади! Обличчя його почервоніло, він задихався.
Що ж до містера Байджлоу, то його цей вибух спантеличив. Він закліпав очима і нарешті промовив:
- Даруйте. Я вас не розумію. Ці імена мені нічого не говорять. З ваших слів я роблю висновок, що уряд добре зробив, спаливши оті книги.
- Забирайтеся геть! - загорлав Стендал. - Ви закінчили свою роботу, а тепер дайте мені спокій, дурню!
Містер Стендал залишився сам перед своїм домом.
- Слухайте-но, ви, - звернувся він до невидимих ракет. - Я прибув на Марс, щоб сховатися від вас, добромисних громадян, але вас тут щодень то густіше, наче мух на падлі. Ну, я ж вам покажу. Я віддячу вам за те, що ви вчинили з Едгаром По на Землі! То ж бережіться! Дім Ашер відкрито!
І він погрозив кулаком у небо.
Ракета приземлилася. З неї впевненим кроком вийшов чоловік. Він подивився на дім, і його сірі очі звузилися.
Він перейшов через рів, що оточував дім, і опинився перед невисоким чоловіком.
- Ваше прізвище Стендал?
- Так.
- Я Герет, слідчий Бюро Громадської Моралі.
- Отже, ви, представники Громадської Моралі, дісталися, нарешті, й до Марса. А я саме думав, коли ви вже з’явитеся.
- Ми прибули минулого тижня. Скоро ми наведемо тут порядок, як і на Землі. - Чоловік роздратовано помахав своєю посвідкою, вказуючи на дім. - То, може, ви розкажете мені, що це за штука?
- Замок з привидами, якщо це вам до вподоби.
- Мені не до вподоби, Стендале, зовсім не до вподоби. Слово “привиди” мені не подобається.
- Все досить просто. Літа божого 2005 я збудував механічне святилище. В ньому мідні кажани літають на електронних променях, бронзові пацюки ганяють по пластмасових льохах, танцюють скелети-роботи. Там живуть роботи-вампіри, арлекіни, вовки й білі привиди, створені за допомогою хімії й винахідливості.
- Саме цього я й побоювався, - зауважив, спокійно посміхаючись, Герет. - Боюся, нам доведеться знести вашу оселю.
- Я знав, що ви навідаєтеся відразу, як тільки пронюхаєте, що тут діється.
- Я прилетів би сюди раніше, але ми - в Бюро Громадської Моралі - хотіли точніше довідатися про ваші наміри. Демонтажники й бригада паліїв Бюро будуть тут ще перед вечерею. За кілька годин від вашого дому нічого не лишиться. Містере Стендал, я вважаю, що ви все-таки дурень, сер. Витрачати зароблені грошики на безглузду примху! Адже це, напевно, коштувало вам мільйонів зо три доларів...
- Чотири мільйони! Містере Герет, ще юнаком я успадкував двадцять п’ять мільйонів, а тому можу дозволити собі невелику примху. Тільки яка прикрість: будівництво закінчилося лише годину тому, а ви зі своїми демонтажниками вже тут! Чи не дозволите мені погратися цією іграшкою, ну, хоча б двадцять чотири години?
- Ви ж знаєте закон. Його треба виконувати негайно. Не можна створювати нічого - ні книг, ні будинків - що будь-яким чином нагадувало б про привидів, вампірів, фей або інші витвори людської фантазії.
- Скоро ви почнете палити й такі книги, як “Беббіт”[10].
- Ви нам завдали чимало клопоту, містере Стендал. У нас усе зареєстровано. Двадцять років тому. На Землі. Історія з вами й вашою бібліотекою.
- Так, зі мною й моєю бібліотекою. І ще з кількома іншими такими, як я. По вже був забутий десятки років, а також країна Оз та багато іншого. Але я мав свою невелику схованку. Ми, кілька приватних громадян, зберігали свої бібліотеки, аж поки ви розіслали в усі кінці озброєних смолоскипами людей, які пошматували й спалили мої п’ятдесят тисяч книг. В такий же спосіб ви встромили кілок у серце Гелоуїна[11] і попередили своїх кінорежисерів, що коли вони виявлять намір іще щось робити, то їм доведеться знов і знов ставити лише ті самі речі Ернста Хемінгуея. Боже мій, скільки я бачив інсценізацій “По кому подзвін”! Тридцять варіантів! Усі реалістичні. О, цей наш реалізм, чорт би його забрав!
- Не варто гніватися! Це вам нічого не дасть!
- Містере Герет, вам доведеться подати докладний звіт, правда?
10
“Беббіт” - сатиричний роман американського письменника Сінклера Льюїса про сучасну йому Америку.
11
Гелоуїн - переддень 1 листопада, дня всіх святих. Народ відзначає його гулянням.