П'ята Саллі

У понеділок, о десятій ранку, прийшла Меґґі, щоб провести її з палати до кабінету Роджера, у якому вони мали б почати групову терапію.

— Ми чули про те, що зробила Даффі, — сказала Меґґі. — Доктор Еш не тямиться з люті. Він пише скаргу в адміністрацію клініки.

Меґґі вийшла з нею з психіатричного крила через внутрішній дворик до адміністративної та медичної будівлі, де розташовувався лікарняний кабінет Роджера.

Коли Саллі увійшла до кімнати, то помітила п’ять стільців, розташованих по колу. На чотирьох із них стояли великі дзеркала. Роджер підвівся, коли вона увійшла, та провів її до стільця без дзеркала.

— Вибачте, Саллі. Діям Даффі немає виправдання.

— Я в порядку, докторе Еш. Справді. Вони сказали, що ви розпорядилися, щоб мені не давали транквілізаторів. Даффі, мабуть, не мала іншого…

— Це абсурд. Вона повинна була зателефонувати мені додому. Я б одразу прибув. Вона могла просто замкнути вас у кімнаті. Не було ніякого приводу застосовувати кайданки. Ми не в середньовіччі.

— Я дебоширила, докторе Еш. І вона знала, що в мене вже бували спроби самогубства.

Роджер підсунув крісло ближче до неї.

— Нам потрібно з цим впоратися, Саллі. Ми повинні розкопати підґрунтя, щоб далі мати змогу рухатися швидше. Та, як я вже казав, ви це знаєте так само добре. Вам потрібно пережити це, з усім болем та стражданнями. Тепер, коли ви знаєте, що існують інші, я мушу налагодити для вас контакт із ними.

Вона роздивилася навколо, глянула на стільці з дзеркалами, налякана, ніби шукала, де можна сховатися.

— Я ще не готова. Це надто швидко.

— Сподіваюся, що не запізно.

Саллі зіщулилася в кріслі, скоцюрбилася, ніби хотіла зробитися якомога меншою.

— Не думаю, що витримаю це.

— Я вірю у вас, Саллі, інакше не продовжував би працювати. Дозвольте розповісти, що я на сьогодні запланував.

Вона кивнула, не підводячи на нього погляду.

— Спочатку ми спробуємо без гіпнозу. Я б хотів, щоб ви привели інших силою волі, кличучи їх, розмовляючи з ними так, як ви це робили, коли були дитиною.

Саллі похитала головою:

— Сумніваюся, що мені вдасться, докторе Еш.

— Просто спробуйте, Саллі. Якщо це не спрацює, я завжди зможу застосувати гіпноз на цей перший раз, просто, щоб почати.

— Що мені говорити?

— Це ви мусите вирішити сама.

Вона глянула по черзі в кожне дзеркало, розглядаючи власне відображення, відчуваючи себе дурепою, яка розмовляє сама з собою.

— Доктор Еш просить мене поговорити з вами…

На кілька секунд Саллі замовкла. Тоді спробувала знову.

— Ми всі мусимо зібратися разом та співпрацювати, тому що доктор Еш намагається нам допомогти…

Вона відчула напад паніки. Головний біль піднявся вгору від потилиці й шкірою пробіг холодок, але Саллі знала, що доктор Еш хотів не цього. Він не хотів, щоб вона відключилася. Вона повинна залишатися при свідомості та зустрітися з тими — ким би вони не були — в її нутрі.

— Будь ласка, вийдіть, — закричала вона. — Деррі… Ноло… Белло… де б ви не були. Поговоріть зі мною.