Электронная книга - «Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України». Краткое содержание книги:
У книзі зібрано відомості з царин народознавства, природознавства й історії України. Цікаві розповіді про історичний розвиток України, про давні народи, що населяли українські землі, традиційні свята, звичаї, пісні, одяг українців, діяння видатних співвітчизників дадуть змогу юному поколінню навчитись любові до своєї держави й розуміти її місце в світі, а надбані знання стануть у пригоді на шкільних уроках. Видання призначене для батьків, вихователів і вчителів.
Білі кульки на стеблах красуються в полі,
Повіє легенький вітерець – стебла стають голі.
(Кульбаба)
Стоїть пан на току в зеленому ковпаку, а під тим ковпаком – сімсот козаків. (Мак)
Хлопець Мартин
Похилився через тин.
А дівчина Галка:
«Яка в тебе гарна шапка!
Ще й жовта китиця
Проти сонця світиться.
Як прилетять горобці,
Буде тобі, як вівці
Від сірого вовка».
Що це за примовка?
(Соняшник)
У вінку зеленолистім,
У червоному намисті
Видивляється у воду
На свою хорошу вроду.
(Калина)
Я той сніг колю «голками» – зелененькими листками,
Білу квітку вивільняю – в ноги березню схиляю.
(Підсніжник)
Я на інших геть не схожий,
Кучерявий та пригожий
Постелю під голе віття
Фіолетове суцвіття.
(Барвінок)
Навесні зацвіте білим цвітом, а в жнива – червоним плодом. (Вишня)
Сиділа старуха в дев’ятьох кожухах;
Хто побаче, той заплаче.
(Цибуля)
Маю я п’ять пелюсток
і напівкруглий зелений листок.
А середина в мене жовтенька,
личко не кругле, а трохи довгеньке.
Квітка я ніжна, низенька, дрібна.
А як запахну – приходить весна.
(Фіалка)
В мене платтячко біленьке,
в мене кісоньки жовтенькі.
Зелененькі панчішки,
та не горда я ні трішки.
Я росту у лісі, в лузі.
Де ж це мої друзі?
(Ромашка)
Із перлин разочок,
Зелений листочок.
Аромат духмяний
Тішить ліс весняний.
(Конвалія)
Чашечка медку закопана в льодку до нового годку. (Озимина)
Ноги на полі,
Середина надворі,
Голова на столі.
(Корінь, стебло, зерно)
Що то за твір, що ні чоловік, ні звір, а має вуса? (Ячмінь)
На городі молода
Пишні коси розпліта,
У зеленії хустинки
Золоті хова зернинки.
(Кукурудза)
Без рук, без ніг,
А пнеться на батіг.
(Квасоля)
Під землею птиця кубло звила і яєць нанесла. (Картопля)
Головата, дженджуриста,
Сорочок наділа триста,
А нога одна.
(Капуста)
Баран у коморі, а роги надворі. (Буряк)
А що то за коні
в гаю на припоні:
довгасті, голчасті,
зеленої масті,
нікого не возять,
лише солі просять.
Оті коні на припоні –
не їдять, не п’ють,
а гладшають.
(Огірки)
Дівка в коморі, а коса надворі. (Морква)
Біг через пліт, зачепивсь та й висить. (Гарбуз)
Що за Мартин дереться на тин? (Хміль)
Є шапка, але немає голови; є нога, але без черевика. (Гриб)
Били мене, били, на шматки порвали,
У воді мочили, по траві валяли.
Одну половину з кашею поїли,
Другу половину – на плечі наділи.
(Коноплі)
Літом у шубі, зимою в шапці. (Дерево)
Весною біле, літом зелене, восени жовте, зимою добре. (Груша)
– Вона червона?
– Ні, чорна.
– Чому ж вона біла?
– Тому що зелена. (Смородина)
Не розбивши горщика, не з’їси кашки. (Горіх)
Живе один батько й тисячі синів має,
всім шапки справляє, а собі не має.
