Зовнішня історія. Penis. Керівництво з експлуатації
- Автор: Пилског Стурла
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-6-1712-9172-0
- Переводчик: Вікторія Савчук
- Жанр: Здоровье
Электронная книга - «Зовнішня історія. Penis. Керівництво з експлуатації». Краткое содержание книги:
Скільки існує практика розтину людьми інших людей, стільки нам відомо про існування нирок. Однак нам знадобилося багато часу на усвідомлення того, що вони важливі. Наш давній приятель Арістотель уважав, що «нирки не відіграють жодної вирішальної ролі для організму, а лише вдосконалюють його». Він написав це десь року 35-го до Р. Х., а єгиптяни вже двома тисячами років раніше чухали голови, розмірковуючи над тим, що таке ці дві грудочки розміром із кулак кожна. Це був час, коли органи сортували окремо. Щойно надходив час бальзамування великих фараонів, органи видаляли, мили і вкладали у спеціальні посудини, які називалися канопи. У такий спосіб їх зберігали для потойбічного життя. Серце відповідало за думки і почуття, і тому його залишали в тілі. Фараонові знадобляться ці якості, щоб безпечно дістатися до володінь смерті. Не всі органи були так само важливими. Головний мозок, приміром, сприймали як щось не надто значуще. Його витягували крізь ніс за допомогою металевого гака, після чого висмоктували і викидали.
Скидається на те, що й нирки були незначущими для єгиптян. Цю думку підтверджує той факт, що в численних медичних папірусах не було знайдено жодного слова на позначення нирок. Чимало єгиптологів, щоправда, вважають, що на нирки дивилися як на важливі спіритуальні органи і тому залишали в мертвих тілах. Однак ніщо не свідчить про те, що ниркам відводили особливо важливу роль у функціонуванні організму. Нині ж ми знаємо, що це абсолютно незамінні органи нашого тіла.
Щоразу, коли серце помпує кров, 20 % її напряму надходить до нирок. Упродовж п’яти хвилин крізь ці органи проходить уся кров в організмі. У жодні інші органи не постачається більше крові. Для порівняння скажемо, що, наприклад, головному мозку відводиться лише 12 % загального кровообігу. Саме цей величезний потік крові дає ниркам унікальну здатність виконувати свої головні завдання: регулювати рідинний баланс та очищувати кров від шлаків.
Якщо нирки раптом припинять працювати, це призведе до смерті впродовж двох-трьох тижнів, якщо не раніше. Спершу тіло роздується, ноги стануть як довбні, й дихання поступово утрудниться. Стане складніше концентруватися, людина швидше втомлюватиметься і матиме проблеми з перебуванням у стані бадьорості. Серцебиття буде нерівномірним і швидким. За короткий проміжок часу безниркове створіння спатиме більшість часу, і його щоразу важче буде розбудити, аж поки воно зрештою не засне назавжди.
Перелік осіб, смерть яких була безпосередньо або опосередковано пов’язана з відмовою нирок, включає Ґрету Ґарбо, Альфреда Гічкока, Марлен Дітріх та Боббі Фішера. У наші дні життєдіяльність організму можна підтримувати навіть за повної відмови нирок завдяки діалізу – терапії очищення крові, яка виконує роботу нирок для організму.
Людський організм десь на 60 % складається з води. Ця частка дещо змінна і залежить від віку, статі та ваги, однак у тілі однаково багато води. Окремі органи містять іще більшу її кількість. Головний мозок складається з води на 70 %. Приблизно таку саму частку її знаходимо в серці, тоді як легені складаються з води на понад 80 %. Ми можемо кілька тижнів прожити без їжі, однак без води помремо впродовж кількох днів. Оскільки підтримання водного балансу є невід’ємною умовою нашого виживання, в організму мають бути точні механізми забезпечення цієї рівноваги. Про це і дбають нирки.
Сечовивідні шляхи чоловіка
Ті, хто займається спортом, знають, що людина втрачає багато рідини впродовж виснажливого тренування. Те саме стосується перебування в спекотних краях. Більшість рідини втрачається через потіння. У найгірших випадках людина втрачає понад десять літрів води впродовж одного дня. Рідина, що виходить із потом, забирає із собою також солі, вкрай необхідні організму. Саме через це піт солоний на смак. Якщо ми втрачаємо надто багато рідини й організм зневоднюється, він змушений вживати заходів, щоб компенсувати втрати.
Спершу мозок апелює до здорового глузду і закликає нас пити більше, активуючи відчуття спраги. Однак до здорового глузду ми не завжди дослухаємось, тож мозок одночасно звертається до нирок, які значно слухняніші. Нирки одразу ж починають заощаджувати воду.