Полуничний сезон

Другого дня рано Турчин уже був на консервному заводі. Його директор, молодий, років під тридцять чоловік, коли дізнався, що працівнику міліції потрібні зразки соку з усіх партій, які надійшли за весь сезон із ярешківського приймально-переробного пункту, безнадійно розвів руками:

— Такого зробити не можемо. По-перше, сік до нас іде з трьох пунктів. По-друге, він у нас довго не буває: вантажимо й відправляємо за сімома адресами. Найбільше — в Одесу.

— Тоді візьмемо зразки того, що є.

— Може, завскладом нас виручить. Ходімте до нього. — Як ішли, директор поцікавився: — Я хотів би знати, що сталося? Може, міг би допомогти.

— Поки що нічого не треба. Проби будемо відбирати при понятих і все оформимо протоколом.

— Зрозуміло…

Недовіра Турчина образила молодого директора, і він став мовчазний, на запитання відповідав одним-двома словами. На щастя, завскладом виявився кмітливим і показав сік, який надійшов із пунктів за останні чотири дні. Були слоїки і з перших переробок. Їх набралося стільки, що Турчин мусив просити в директора машину, аби завезла на автостанцію. Той дав вантажну, хоча в нього біля гаража поблискував на сопці новенький «Москвич». В область дістався після обіду. Найняв таксі й поїхав прямо в обласне управління. Начальник відділу карного розшуку, побачивши його, обтяженого слоїками, здивовано підвів брови, а тоді заусміхався.

— Що це все значить?

Турчин присів біля столу і, злегка ворушачи побілілими пальцями, почав розказувати. Не забув згадати і начальника міліції Лівончика, який і слухати не хотів про заготівельників. Вони для нього поза будь-якою підозрою. В голосі Турчина звучало обурення.

— Ви так говорите, ніби вже маєте проти заготівельників незаперечні докази, — зауважив полковник.

— Вони заховані в котромусь слоїку.

— Хай так. І все ж не можна прямолінійно. А потім… Не подумайте, що я піклуюся тільки про свій город. А нас в першу чергу цікавить сумна історія з Воловиком. Як ви пов'яжете це з фальсифікацією соку?

Турчин мовчки проковтнув гірку пілюлю.

— Зараз не можу сказати. Версій багато. Може бути, що заготівельники не поділили між собою крадене, бо вони так званими «преміями» були невдоволені. Або таке: Воловик чимось не сподобався їм. Я схильний і до того, що стався нещасний випадок.

— А нічні відвідини села експедитором?

— Все було так, як він розказував.

— Хай би. Проте, якщо то був нещасний випадок, те теж треба довести.

— Це буде зробити найважче.

— В цьому вся й складність. Як ви надалі збираєтеся вести справу?

— Все залежатиме від висновків експертизи. Поки що маю намір побувати в об'єднанні, переглянути особисті справи заготівельників, поцікавитися їхніми заробітками, преміями.

Полковник підвівся, підійшов до вікна і став дивитися на червону стіну сусіднього будинку. Стояв нерухомо, потім так само повільно повернувся обличчям до Турчина.

— Якщо ваш здогад із фальсифікацією соку підтвердиться, будемо підключати відділ по боротьбі з розкраданням соціалістичної власності. Хлопці там розторопні…