Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба
- Автор: Коллектив авторов, Толочко Пётр Петрович
- Год: 1998
- Язык: украинский
- Год: Інститут археології НАН України
- ISBN: 966-02-0726-3
- Жанр: История
Электронная книга - «Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба». Краткое содержание книги:
Для істориків, археологів, усіх, хто цікавиться історією України.
Палеоекологія Степу спричинила особливості землеробської системи степових скіфів. Серед видів культурних рослин переважали засухостійкі: просо звичайне, ячмінь плівчастий, меншою мірою — пшениця-двозернянка[297]. В обробці землі використовувався переліг. На невеликій ділянці палили травостій, потім за допомогою ручного або дерев'яного знаряддя (жодного плуга у пам'ятках Степової Скіфії не знайдено) її обробляли і засівали. Виснажені землі запускалися у переліг, який використовувався як пасовище. Приблизно через десять років ділянка знову підлягала обробці. Перелогова система землекористування на ранньому етапі свого становлення тісно пов'язана з кочовим способом ведення господарства.
Таким чином, землеробство Степової Скіфії у IV ст. до н. е. грало допоміжну роль. Продукція цієї галузі економіки регіону, забезпечувала лише мінімальні потреби населення регіону в зерні. Про вивіз хлібного чи кормового зерна із Степової Скіфії говорити не доводиться.
Усі види домашнього виробництва степових скіфів — деревообробка, обробка каменю, виготовлення посуду, обробка скотарської сировини, прядіння та ткацтво — були забезпечені сировиною. Залежність від ресурсів зумовила концентрацію головних видів домашнього виробництва у Подніпров'ї. Саме у заплаві Дніпра зосереджувалися ліси — сировина для деревообробки. Використовувалася деревина дуба, ясеня, бука, граба, клена, берези, тополі, вільхи, липи, верби. Способи обробки деревини досить складні: рубка, повздовжній розтин матеріалу (розкол деревини за допомогою клинів), лицівка поверхні долотом, теслом, гнуття та довблення. Таким чином, деревообробка у степових скіфів досягла високого ступеня розвитку й перебувала на стадії перетворення на ремесло.
Як і обробка дерева, обробка каменю, очевидно, зосереджувалася у Подніпров'ї, де розташовані потужні виходи граніту та пісковику. Рівень спеціалізації в обробці цих матеріалів за доби раннього заліза залишався досить низьким і не виходив за межі домашнього виробництва. Існували також прядіння та ткацтво, сировиною для яких були вовна та рослинне волокно — конопля, кропива, можливо, льон.
Обробка скотарської сировини також здійснювалась у межах домашнього виробництва. Кочовики були вправними косторізами, кушнірами, виготовляли шкіряний одяг, повсть, шкіряну кінську упряж, ремені, вірьовки тощо.
Основні види хатнього начиння також виготовлялись самими скіфами. Найчисленніший вид посуду — ліпна кераміка. В основному це посуд для приготування та вживання м'ясної і молочної їжі, культові посудини. Переважають горщики різних форм, трапляються миски та чашки, рідше — жаровні, цідилки, курильниці й навіть ліпні казани. Виготовлення ліпного посуду не було централізованим — кожна господиня в межах своєї садиби, використовуючи для випалу звичайне вогнище, могла виліпити та обпалити необхідну кількість посуду.
У степових скіфів ремесла як такого не було. З приводу цього зауважимо, що й у Кам'янському городищі, яке інтерпретувалось як ремісничий центр Степової Скіфії, існування ремесел археологічним матеріалом не підтверджується. Виробництво, зосереджене у досить примітивних «майстернях» цього городища, не відповідає показникам ремесла: воно не було професіональним, спеціалізованим, не вирізнялось топографічно, а речі, виготовлені в цих майстернях, не були об'єктом торгівлі. Ремісничі вироби, що трапляються у скіфських пам'ятках, здебільшого доставлялися сюди з Лісостепу та грецьких міст.
В економіці степової смуги Скіфії наприкінці V — у IV ст. до н. е. визначаються декілька еколого-економічних районів. Центром одного з таких районів було Кам'янське городище, розміщене саме на перехресті сухопутного шляху, що вів від Боспору до Лісостепу[298]. Тому виникнення тут великого поселення цілком закономірне. До того ж розташування серед родючих пасовищ робило його зручним для зимівлі худоби, а пізніше — для осілості. На початку IV ст. до н. е. навколо Кам'янського городища формується округа: її складали, за останніми даними, 82 пам'ятки осілості, серед яких слід назвати городище Лиса Гора, поселення Первомаївка, Чернеча, Маячка; селища Горіхова Роща, Балки; стійбища Русалка, Білозерка та ін. Тобто, на межі V—IV ст. до н. е. у Нижньому Подніпров'ї утворюється район, соціально-економічним центром якого стає Кам'янське городище.
297
Гаврилюк Н. А., Пашкевич Г. А. Земледельческий компонент в экономике степных скифов // СА. — 1991. — № 2. — С. 51—63.
298
Болтрик Ю. В. Сухопутные коммуникации Скифии // СА. — 1990. — № 4. — С. 30—45.