Вибрані твори. Том I

Панi Ворен (з їдальнi). Ти теж iди, Вiвi, моя дитинко. Ти певно зголоднiла. (Увiходить, за нею йде Крофтс i з пiдкресленою пошаною розчиняє перед Вiвi дверi. Вона проходить, не глянувши на нього; вiн зачиняє за нею дверi). Хiба ви вже скiнчили, Джордже? Адже ж ви нiчого не їли.

Крофтс. Бо я хотiв тiльки пити. (Встромивши руки в кишенi, починає походжати по кiмнатi, неспокiйний i похмурий).

Панi Ворен. А я так не вiд того, щоб попоїсти. Але ж скибочки печенi, що прохолола, сиру та салати — трошечки замало. (Зiтхає напiвголодна й лiнивим рухом сiдає при столi).

Крофтс. Навiщо ви подаєте цьому жевжиковi надiї?

Панi Ворен (разом насторожившись). Слухайте, Джордже, яке вам дiло до моєї дiвчини? Я бачила, яким поглядом ви дивилися на неї. Пам’ятайте собi: я знаю вас i ваш погляд.

Крофтс. Хiба вже заборонено на неї дивитись?

Панi Ворен. Коли тiльки я побачу, що ви щось затiваєте, я вас негайно вiдiшлю в Лондон. Один мiзинчик моєї доньки дорожчий менi за все ваше тiло й душу. (Крофтс вiдповiдає глузливою посмiшкою. Побачивши, що театральний вияв материнської любови не справив на нього враження, вона трохи червонiє й додає лагiднiшим голосом). Заспокойтеся: цей жевжик має не бiльше шансiв, як ви самi.

Крофтс. Хiба чоловiковi не можна зацiкавитися дiвчиною?

Панi Ворен. Не такому, як ви.

Крофтс. Скiльки їй рокiв?

Панi Ворен. Навiщо вам знати?

Крофтс. А вам навiщо робити з цього таємницю?

Панi Ворен. Бо я так хочу.

Крофтс. Менi ще немає п’ятдесяти, а моя власнiсть, як i завжди, в доброму станi.

Панi Ворен (перепиняє). Бо ви такий скнара, як i розпусник.

Крофтс (провадить далi). А баронiвський титул теж на вулицi не валяється. Нiхто в моєму становищi не згодився б мати вас за тещу. Чому б їй не пiти за мене?

Панi Ворен. За вас?

Крофтс. Ми чудово зажили б собi втрьох. Я вмру ранiше вiд неї й залишу її багатою молодою вдовою. Хiба погано? Ввесь час, поки я гуляв з тим дурнем, ця думка зростала в моєму мозку.

Панi Ворен (з огидою). Авжеж, такi думки якраз пасують до вашого мозку. (Вiн ураз зупиняється. Обидва обмiнюються поглядами. Вона дивиться йому просто в вiчi, i за її зневажливою огидою ховається якась шана. Вiн позирає на неї скоса, нiби спокушаючи її, з жадiбним блиском очей, розпусною посмiшкою).

Крофтс (не дочекавшись вiд неї спiвчуття, раптом став стурбований i настирливий). Послухайте, Кiттi. Ви ж розумна жiнка. Не вдавайте святу. Я вас нiчого не питатиму; вам нiчого не треба менi казати. Всю свою власнiсть я перепишу на неї; якщо ж ви хочете одержати чек у день шлюбу, просiть, скiльки хочете, в межах можливого.

Панi Ворен. І ви, Джордже, цiєї спiваєте, як усi старi пiдтоптанi дiди!

Крофтс (люто). Проклята жiнка! (Вона встає й гнiвно дивиться на нього. Саме в цю мить вiдчиняються дверi внутрiшнього покою. Чутно голоси й ходу. Крофтс, не в силi тримати себе спокiйно, вибiгає геть з котеджу, о. Семюел увiходить).

о. Семюел (озираючись). А де ж сер Джордж?

Панi Ворен. Вийшов люльку покурити. (Пiдходить до коминка й вiдвертається, намагаючись заспокоїтися. о. Семюел бере зi стола свiй капелюх. Тимчасом увiходить Вiвi, а також Френк, що опускається на найближчий стiлець з виглядом до краю знеможеним. Панi Ворен повертається до Вiвi й каже їй, з пiдкресленою афектацiєю дбайливої матерi). Ну, донечко, чи добре повечеряла?

Вiвi. Вечерi панi Едiсон вам вiдомi. (Пiдходить до Френка й, жартуючи, потiшає його). Френку, бiдолашний мiй! Вам не лишили нi шматочка м’яса! Мусiли їсти самий хлiб та сир, та ще пиво! (Серйознiшим голосом, нiби кажучи, що годi на сьогоднi жартiв). Справдi, її масло — це щось жахливе. Треба написати, хай пришлють з крамницi.

Френк. Напишiть, в iм’я всього святого! (Вiвi пiдходить до бюрка й робить нотатку, щоб замовити масла. Із внутрiшнього покою виходить Пред, згортаючи хустку, якою користавсь замiсть серветки).

о. Семюел. Френку, мiй сину, час збиратися додому. Твоя мати ще не знає, що ми запросили гостей.

Пред. Боюсь, що ми завдамо вам клопотiв.

Френк. Зовсiм навпаки, Преде, моя мати буде дуже рада вас бачити. Вона освiчена, з артистичними нахилами жiнка; i цiлiсiнький рiк вона нi з ким не бачиться, окрiм панотця. Отже, можете уявити собi, як їй тут страшенно нудно. (До о. Семюела). Правда, панотче, у вас немає нi iнтелектуальних, нi артистичних нахилiв? Так проведiть-но швидше пана Преда додому; а я залишуся тут i розважатиму панi Ворен. Ви знайдете Крофтса в садку. З нього буде чудова компанiя за пляшкою.