Дике серце. Таємниця чоловічої душі

Сьогодні дуже багато християн живуть, озираючись на Старий Завіт. У їхній пам’яті закарбовані слова пророка Єремії про лукаве і ледаче серце (див. Єр. 17, 9), і вони живуть, вірячи, що їхнє серце насправді таке. Це вже не так — все змінилося. Дочитайте книгу цього пророка до кінця, де Бог проголошує ліки від усього цього: «Вкладу закон мій у їхнє нутро і напишу його у них на серці. Я буду їхнім Богом, вони ж моїм народом» (Єр. 31, 33). Бог дає нам нове серце. Ось чому апостол Павло каже: «Не той юдей, що є ним назовні, і не те обрізання, що назовні, на тілі, а той, хто юдей у скритості, і те обрізання серця — за духом, не за буквою» (Рим. 2, 28–29). Найглибшим у вас є не гріх. Ви маєте нове серце. Чуєте мене? Ваше серце добре.

Коли Бог дивиться на вас, Він бачить вас істинного, вас правдивого, такого чоловіка, про якого думав, коли створював вас. Як ще міг Він дати вам білий камінь із вашим істинним іменем? Я розповідав вам історію Дейва про те, як його батько завдав йому рану, обізвавши «маминим синочком», як він через жінок шукав відчуття мужности, як підкорився своїй рані і як сприйняв її повідомлення за остаточне й істинне. Якось разом із ним у мене в кабінеті ми досить добре, до подробиць, проаналізували його життя. Це виглядало так, начебто ми розпакували повну таємниць скриню і виклали їх усіх на денне світло. Що ще можна було сказати? Хіба що: Дейве, в тебе є лишень одна надія… що твій тато помилявся щодо тебе.

Вам слід запитатися в Бога, що Він про вас думає, і слід наполягати зі своїм питанням, доки не отримаєте відповіді. Боротьба тут стане ще запеклішою. Саме це Ворог найбільше хоче від вас приховати. Він стане черевомовцем, він нашіптуватиме вам, мовби голос його — це голос самого Бога. Пам’ятайте, він — обвинувач братів (див. Од. 12, 10). Переглянувши «Гладіатора», я прагнув стати таким чоловіком, як Максим. Він нагадував мені Генріха V з драми Шекспіра — мужній, доблесний чоловік. Максим — сильний і хоробрий, і він так добре б’ється. Однак його серце віддано вічності. Він тужить за небесами, але залишається боротися заради звільнення інших людей. У кінці фільму я плакав, охоплений палким бажанням бути таким, як він. У всьому цьому був сатана, який казав мені, що ні, насправді я був комодом — тим нещирим негідником, який у кінострічці виступав лиходієм. А ще дошкульнішим цей удар зробило те, що колись я був комодом — егоїстичною нещирою людиною, яка для власної користі маніпулювала всім. Це було досить давно, проте обвинувачення мучило мене.