Дике серце. Таємниця чоловічої душі
- Автор: Элдридж Джон
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Свічадо
- ISBN: 978-966-395-266-6
- Переводчик: Елена Васильевна Фешовец
- Жанр: Психология
Электронная книга - «Дике серце. Таємниця чоловічої душі». Краткое содержание книги:
Для широкого читацького кола.
Відповідь знайшлася, коли я переглянув декілька художніх фільмів. Як я вже згадував в інших своїх книжках, мене приголомшила кінострічка «Там, де тече ріка» гарною історією про хлопчаків, які ніколи по-справжньому не мали батька, хіба що під час поїздок на риболовлю, а наприкінці вони втрачають навіть те. Я усвідомив, що втратив свого батька, і, так само, як у Б’юхнера, моя втрата була похована так глибоко, що за якийсь час я мало коли про неї згадував. Мене пройняв «Досконалий світ», тому що я бачив там те, як багато значив для хлопця його батько і як я прагнув такої близькости з чоловіком — джерелом сили, який любив би мене і міг би дати мені моє ім’я. Я ототожнював себе з Віллом Гантінґом, тому що також був борцем, котрому здавалося, що він протистоїть всьому світові, а також примирився зі своєю раною і ніколи не побивався через неї. Я гадав, що це моя провина.
У певному сенсі Богові довелося підбиратися до мене через ті історії, бо я не мав бажання з радістю кинутися до свого найглибшого душевного болю. Ця частина шляху пройшла в боротьбі. Всі ці несправжні «я», наш «спосіб життя» є старанно розробленим захистом для того, щоб не впустити себе у своє поранене серце. Це вибіркова сліпота. «Наше несправжнє «я» вперто осліплює кожного з нас і позбавляє світла та правди щодо нашої власної пустоти і нещирости», — каже Манінґ. Дехто з читачів навіть зараз не має жодної уяви, якою є їхня рана чи навіть яке несправжнє «я» вона породила. Ах, якою зручною є ця сліпота. Блаженне незнання. Але якщо рана невідчутна, її неможливо зцілити. Ми мусимо відкрити її. Дверима може стати ваш гнів, це може бути пережита відмова, можливо, з боку дівчини. Це може бути невдача або втрата золотої бити і спосіб, яким Бог руйнує ваше несправжнє «я». Це може бути проста молитва: «Ісусе, відкрий мені мою рану». Дивися, каже Він, я стою біля дверей і стукаю в них.
ЗЦІЛЕННЯ РАНИ
Якби ви захотіли навчитися лікувати сліпих і вирішили, що лише тоді, коли ходитимете разом із Христом і спостерігатимете за його діями, зрозумієте, як це робиться, то, врешті-решт, ви серйозно розчарувалися б. Христос ніколи не повторювався. На одного сліпця Він плює. Для іншого змішує землю зі слиною і прикладає її до очей. До третього Він просто говорить, четвертого торкається, а з п’ятого виганяє демона. У Бога немає рецептів. Саме те, як Бог зцілює нашу рану, є глибоко особистим процесом. Господь є особистістю, і Він наполягає на особистому підході. В одних це відбувається в момент божественного дотику, в інших — через якийсь час, із чиєюсь допомогою, можливо, навіть кількох осіб. Як каже Еґніс Сенфорд: «Багато хто з нас має такі глибокі рани, що зцілити нас можна лише за посередництвом іншої людини, якій ми можемо розкривати своє горе».
У моєму житті дуже багато зцілення відбувалося просто через мою дружбу з Брентом. Ми були партнерами, але, що більше, — ми були друзями. Ми години бували разом — ловили рибу на муху, ходили в туристичні походи, вешталися по барах. Мене ніщо так не лікує, як можливість проводити час зі справжнім чоловіком, якого по-справжньому поважаєш, який любить і поважає тебе. Спочатку я побоювався, що обманюю його, що він швидко «розкусить» мене, і наші стосунки припиняться. Але нічого такого не сталося, а натомість він оцінив мене. Моє серце знало, що якщо чоловік, до якого я ставлюся як до справжнього, вважає мене також за чоловіка, то може я й справді такий? Пам’ятайте — мужність дарується мужністю. Але були інші важливі способи, які використовував Бог — час для цілющої молитви, час горювати над раною і простити свого батька. А найбільше — час для глибокого спілкування з Богом. Головна ідея полягає в тому, що зцілення ніколи не відбудеться поза тісним зв’язком із Христом. Зцілення нашої рани витікає з нашої єдности з ним.
Але ви прагнете відновлення вашого серця, тому я розповім вам про декілька загальних понять. Перший крок видається таким простим, що важко повірити, що ми недогледіли його, ніколи не попрохали про нього, а коли робимо його, то іноді цілими днями намагаємося витиснути зі себе слова.