Зорі падають в серпні
- Автор: Сизоненко Александр Александрович
- Год: 1957
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Жанр: Шпионские детективы
Электронная книга - «Зорі падають в серпні». Краткое содержание книги:
Тяжка дрімота охоплювала його лише час від часу, і він одразу ж прокидався. Його тягнуло на палубу, до капітана, бо каюта здавалася домовиною, самотність гнітила його, але, досвідчений спортсмен, він знав, що навіть оцей короткий, пошматований сон і довге перебування в ліжку освіжають людину, вертають їй сили. Він не спав, коли в коридорі пролунав тихий голос:
— Будіть його, пора…
Шакал миттю взувся і вийшов на палубу. Ніч стояла безвітряна, темна і тепла, але неприємний дрож, здійнявшись десь із дна живота, трусонув Шакала, і він зробив кілька різких рухів, щоб зігрітись. Човен його погойдувався під шлюпбалкою, спущений до рівня борту, і капітан показав на нього очима. Шакал примірився, розбігся і легко плигнув у нього. Лише тепер він помітив, що міноносець стоїть.
Капітан нагнувся з борту і півголосом сказав:
— Тут не більше сімдесяти миль до Криму. Так що години через три вам зустрінуться перші рибальські човни.
— Спускайте, — буркнув Шакал і оглянувся. Ні вогника, ні маяка, тільки чорна, як нафта, вода, в якій десь глибоко-глибоко гойдаються зорі, наче грають в акваріумі золоті рибки. Човен плавно почав спускатися вниз, наче в колодязь. Стало ще темніше. Лиш холодна металева стіна корабельного борту стриміла тепер з моря та хвилі плюскотіли об неї.
Шакал шепнув, як заправський моряк, «віра» і загойдався на хвилі.
— Щасливо вам, — перехилившись через борт, сказав капітан.
Міноносець почав віддалятись: спочатку повз човен сунулася брила борту, потім промайнув ніс, і видно було, що міноносець розвертається заднім ходом. Ось він вималювався на всю довжину, завмер. Дзенькнув телеграф, загуділи машини, і Шакала сильно гойднуло на крутій хвилі. Шуми корабля все віддалялись, човен хитало все тихше й тихше. Нарешті не стало навіть темної плями в тій стороні, куди пішов міноносець, і Шакал залишився один серед моря і неба, і на хвилину йому стало моторошно від оцієї глибини, що чорніла під ним, від пустки, що німувала навколо, і від далечини, що ховалася в темряві, неосяжна й ворожа.
Він натиснув кнопку потайного ліхтаря, і смужка слабенького світла вихопила з темряви шматок карти, розісланої на баці, і компас на ній. Завівши стартером мотор, Шакал спрямував човен так, щоб він: рухався точно по стрілці компаса, яка впиралася зараз у ніс човна. Строго на північ! Мотор гудів м'яко, човен майже беззвучно мчав у темряву ночі. Більше двадцяти миль на годину давав він зараз, а Шакалові хотілося, щоб човен ішов ще швидше, бо вже була третя година ночі і незабаром мало світати.
Хоч на човні всі речі були російські, включаючи годинник на руці у Шакала, компас, одяг і провізію, зустріч із сторожовими суднами у таких далеких водах не віщувала йому нічого доброго.
Але все в морі було спокійне, темрява, здавалося, ще збільшилась, і беззвучний човен летів, наче скутер, задерши високо носа. Шакал спокійно курив і стежив лише за стрілкою компаса.
Минуло дві години з того моменту, як човен його опустився на воду, лаг[7] показував 45 миль, а сіріти тільки починало.
Коли Шакал одірвав погляд від компаса і глянув праворуч на схід, то навіть скрикнув з несподіванки: над морем висів молочнобілий туман. Це було справжнє щастя! Адже в тумані можна буде з ходу проскочити Севастополь і не стирчати цілісінький день на приколі серед рибальських човнів, удаючи завзятого рибалку. Щоправда, туман цей дуже нетривкий, але ще ж зовсім рано, і розвіється він не скоро.
Пройшовши з півгодини на північ, Шакал розвернув човен на захід і пішов, тримаючись узбережжя, на Севастополь.
Іноді сірими плямами виникали в тумані сейнери[8] і риболовецькі човни, і тоді він обходив їх, чітко відзначаючи поправки у своєму курсі. Ніхто не зупинив його, тільки одного разу з човна гукнули:
— І якого чорта гасати по морю, коли стільки кефалі кругом!
Шакал мчав на захід, встромивши вудлища в гнізда, засукавши штани і нанизавши креветки на гачки. Севастопольські бони він помітив, коли вже туман білястими смугами потягнувся вгору. Шакал обійшов їх, очікуючи, що зараз його зупинять, але ні пострілу, ні шуму мотора не було чути, і він заспокоївся.
— Все, — сказав він, стерши піт із чола, і кинув компас у нішу, де вже лежала карта, рація і зброя. Дерев'яна, оббита зсередини гумою засувка тісно увійшла в гніздо. Він мазнув її щілини білим лаком і за хвилину вже сам не міг відгадати, де була та ніша.
7
Лаг — прилад для визначення пройденої судном відстані або швидкості судна.
8
Сейнер — невелике морське рибальське судно.