Гола економіка. Викриття нудної науки

Якщо ірраціональні інвестори нехтують розкиданими стодоларовими банкнотами, може, варто нам якось підібрати їх? Так, говорить Ричард Талер, економіст із Університету Чикаго (і той самий, хто забрав миску з кеш’ю у своїх гостей у розділі 1). Талер навіть хотів вкладати свої гроші згідно з теорією. Він і дехто зі співробітників створили взаємний фонд, що скористався б нашою людською недосконалістю: біхевіоральний фонд акцій зростання. Навіть скажу, що після того, як я брав інтерв’ю у містера Талера для Чиказького радіо, то вирішив відкласти убік свою сильну віру в ефективні ринки й інвестувати невелику суму в його фонд. І як? Дуже добре. Біхевіоральний фонд акцій зростання дав середню віддачу 4,5 % на рік після початку своєї діяльності порівняно із середньою річною віддачею 2,3 % для S&P 500.

Теорія ефективних ринків скоро зайде в глухий кут. Фактично для кожного інвестора це все ще вирішальна концепція для розуміння з двох причин. По-перше, ринки можуть робити ірраціональні речі, однак це не полегшує завдання на цих божевільних рухах, принаймні не дуже довго. Коли інвестори отримують вигоду від ринкової аномалії, скажімо, купуючи акції, що були ірраціонально недооцінені, вони виправлять саму неефективність, яку використали (піднімаючи ціну на недооцінені акції, поки вони не перестануть бути недооціненими). Пригадайте початкову аналогію з намаганням знайти найшвидшу чергу в супермаркеті. Припустімо, що ви знайшли одну чергу, яка рухається прогнозовано швидше, ніж інші, — можливо, там сидить меткий касир і жвавий пакувальник. Цей результат спостерігають інші покупці, вони починають переходити до вашої черги, поки вона не перестане бути найшвидшою. Шанси, що ви знаходитимете найкоротшу чергу з тижня в тиждень, фактично нульові. Взаємні фонди працюють так само. Якщо менеджер портфоліо починає перемагати ринок, інші бачать його надзвичайні здобутки й копіюють цю стратегію, що робить її менш ефективною в цьому процесі. Тож навіть якщо ви вірите, що на землі лежатиме стодоларова банкнота, не забувайте, що вона не лежатиме там довго.

По-друге, найефективніші критики теорії ефективного ринку вважають, що середньостатистичний інвестор навряд чи обіграє ринок і не повинен намагатися. Ендрю Лоу з Массачусетського технологічного інституту і А. Крейґ МакКінлі з Вортон Скул є авторами книги під назвою «A Non-Random Walk Down Wall Street»[161], де вони наполягають, що фінансові експерти з надзвичайними ресурсами, такими, як супер­комп’ютери, можуть перемогти ринок, знаходячи й використовуючи аномалії ціноутворення. В огляді цієї книги в журналі «BusinessWeek» зазначалося: «Мабуть, несподівано Лоу і МакКінлі фактично погоджуються з порадою Малкіла до «середнього» інвестора. Якщо у вас немає спеціальних знань або часу чи грошей, щоб здобути пораду експерта, кажуть вони, то вперед — вкладайте в індексні фонди»[162].

Воррен Баффет, явно найкращий покупець акцій в усі часи, каже те саме[163]. Навіть Ричард Талер, той, хто переміг ринок зі своїм біхевіоральним фондом акцій зростання, казав у Wall Street Journal, що більшу частину своїх пенсійних заощаджень він вкладає в індексні фонди[164]. Індексування для інвестицій — регулярна вправа, як безжирова дієта для схуднення: хороша стартова позиція. Кожен, хто заявляє, що у нього є кращий спосіб, повинен довести це.

Як я вже зазначав, цей розділ не є посібником з інвестування. Нехай інші пояснюють «за» і «проти» планів заощадження на університетське навчання, муніципальних облігацій, плаваючих рент і всіх інших сучасних варіантів інвестування. Слід сказати, що фундаментальна економічна наука може дати нам «тест на нюх». Вона пропонує нам базовий набір правил, яким має слідувати будь-який пристойний інвестор: