Гола економіка. Викриття нудної науки
- Автор: Вілан Чарльз
- Год: 2018
- Язык: украинский
- ISBN: 978-617-12-4714-7
- Переводчик: Олександр Дем’янчук
- Жанр: Зарубежная образовательная литература
Электронная книга - «Гола економіка. Викриття нудної науки». Краткое содержание книги:
Іноді ми збільшуємо свій капітал без позичання: ми можемо продати акції нашого бізнесу іншим. Таким чином ми торгуємо часткою власності (а отже, правом на майбутні прибутки) в обмін на гроші. Або компанії чи уряди можуть позичати безпосередньо у громадян, випускаючи облігації. Ці транзакції можуть бути простими, як позика на новий автомобіль, або складними, як багатомільярдна рятувальна акція Міжнародного валютного фонду. Основа ніколи не змінюється: індивіди, фірми й уряди потребують капіталу, щоб робити сьогодні те, що в іншому разі вони не могли б собі дозволити, а фінансові ринки надають їм це — за певну ціну.
Сучасна економіка не може жити без кредитів. Дійсно, спільнота міжнародного розвитку почала розуміти, що надання кредитів підприємцям у країнах, що розвиваються, навіть настільки малих, як 50 або 100 доларів, може стати потужним інструментом у боротьбі з бідністю. Неприбуткова організація Opportunity International — один із таких «мікрокредиторів». 2000 року ця організація видала майже 320 тисяч малих або нульових позик у двадцяти чотирьох країнах, що розвиваються. Середній розмір позик був явно малий — 195 доларів. Естер Ґелабузі, вдова з Уганди з шістьма дітьми, є типовим прикладом. Вона — професійна акушерка і використала малу, за західними стандартами, позику, щоб заснувати клініку (в якій усе ще немає електрики). З того часу вона допомогла народитися чотирнадцятьом сотням дітей, беручи з кожної пацієнтки від 6 до 14 доларів. Opportunity International стверджує, що створила 430 тисяч робочих місць. Вражає те, що коефіцієнт повернення мікропозик сягає 96 %.
Зберігання, захист і забезпечення прибутку при використанні надлишкового капіталу. Султан Брунею заробив мільярди доларів на нафті в 1970-х роках. Припустімо, що він сховав би ці гроші під матрац і залишив їх там. Він отримав би декілька проблем. По-перше, дуже важко спати на мільярдах доларів під матрацом. По-друге, з мільярдами доларів під матрацом брудні простирадла були б не єдиним предметом, який зникав би щоранку. Спритні пальчики, не кажучи вже про досконалий кримінал, знайшли б шлях до схованки. По-третє, і найважливіше: найбільш безжальним й ефективним злодієм була б інфляція. Якби султан Брунею сховав під свій матрац один мільярд доларів, сьогодні це було б лише 180 мільйонів.
Тому першою турботою султана було б захистити свої статки і від крадіжки, і від інфляції, оскільки і те, і те зменшувало б його купівельну спроможність, кожне у свій спосіб. Його другою турботою було б продуктивно використовувати свій капітал. Світ сповнений перспективних позичальників, які хочуть платити за такий привілей. Коли економісти виписують стрункі рівняння на дошці, символ для відсотків — r, а не i. Чому? Бо розмір процентної ставки (і) вважається орендною ставкою (r) на капітал. Інтуїція добре допомагає зрозуміти, що відбувається. Індивіди, компанії й інститути з надлишком капіталу здають його в оренду тим, хто може продуктивніше його використати. Ендавмент[147] Гарвардського університету становить близько 25 мільярдів доларів. Це щось як грошовий дощ для університету Ліги плюща, і зберігання їх під матрацами студентів і викладачів було б непрактичним і марнувало б величезні ресурси. Замість цього Гарвард наймає майже дві сотні професіоналів, щоб керувати цими запасами таким чином, аби вони приносили значні доходи університету, надаючи ці фінанси решті світу[148]. Гарвард купує акції й облігації, інвестує у венчурні фонди й іншими способами передає ці 25 мільярдів доларів до рук людей та інститутів по всьому світу, які можуть продуктивно скористатися ними. З 1995 по 2005 рік ендавмент заробив у середньому 16 % річного доходу, що набагато продуктивніше для університету, ніж якби гроші лежали навколо університетського містечка. (Гарвард спромігся також втратити 30 % свого ендавменту протягом фінансової кризи, тому ми повернемося до гарвардського ендавменту під час розмови про «ризики й винагороду».)[149]
Фінансові ринки роблять дещо більше, ніж просто беруть капітал у багатих і позичають його комусь іншому. Вони дають нам змогу врівноважити споживання протягом нашого життя, що в кумедний спосіб каже нам: не треба витрачати дохід, щойно заробивши його. Шекспір застерігав, щоб ми не були ні позичальниками, ні кредиторами, але фактично більшість із нас будуть одночасно і тими, й іншими. Якби ми жили в аграрному суспільстві, то мусили б їсти наше зерно досить скоро після того, як зібрали, або знайти спосіб зберігати його. Фінансові ринки складнішим способом керують урожаєм. Ми можемо витратити одразу той дохід, який ми ще не заробили, наприклад, позичаючи для навчання в коледжі чи купівлі будинку, або отримати дохід зараз, а витратити його пізніше, як, наприклад, заощадження на пенсію. Важливо тут те, що заробляння доходу відділене від його витрачання, що дає нам більше гнучкості в житті.
Страхування від ризиків. Життя — ризикована справа. Ми ризикуємо загинути, просто захлинувшись у ванній, не кажучи вже про подорож на роботу чи банджі-джампінг. Ось деякі способи потрапити у фінансову руїну: природні катастрофи, хвороба чи інвалідність, шахрайство або крадіжка. Одним із наших перших імпульсів як людських істот є зменшити ці ризики. Фінансові ринки допомагають робити це. Найочевиднішими способами є страхування здоров’я, життя й автомобіля. Як зазначалося в розділі 4, страхові компанії в середньому беруть за ваш поліс більше, ніж збираються вам виплачувати. Але «в середньому» тут дуже важливе доповнення. Ви не переймаєтеся щодо середніх наслідків — вас тривожать найгірші випадки, що можуть із вами трапитися. Збіг обставин — дерево падає під час грози і руйнує ваш будинок — може принести вам нещастя. Тому більшість із нас згодні платити передбачувану суму — навіть більшу, ніж ми очікуємо отримати назад, — щоб захистити себе від непередбачуваного.
Застрахувати можна майже все. Непокоїтеся щодо піратів? Повинні, якщо ваш корабель із вантажем пливе по Південно-Китайському морю або через Малакську протоку. Як пише журнал The Economist: «Пірати все ще чатують на кораблі й моряків. І це вже не п’янички з дерев’яними ногами й пов’язками на оці — нинішні пірати ще ті мерзотники з реактивними гранатометами і швидкісними катерами». 2005 року, за повідомленнями Міжнародної морської організації, сталося 266 випадків (чи спроб) піратства. Ось чому фірми, відправляючи вантажі через небезпечні зони, купують морську страховку (яка також захищає від інших ризиків на морі). Коли французький нафтоналивний танкер Limberg був підірваний смертником на швидкісному катері, набитому вибухівкою, біля берегів Ємену в 2002 році, страхова компанія мусила виписати чек на 70 мільйонів доларів, так само, як у випадку, коли хтось в’їде у ваш автомобіль на паркінгу біля супермаркету, тільки у значно більших розмірах[150].
Компанія з виробництва одягу і взуття Fila у 2009 році мала би купити страховку перед тенісним турніром U. S. Open, але не зробила цього. Як і інші подібні компанії, Fila підтримує спортсменів і платить їм великі бонуси, коли вони досягають значних успіхів. Fila підтримує бельгійську тенісистку Кім Клійстерс, переможця U. S. Open, однак вирішила не купувати «страховку переможця» на суму близько 300 тисяч доларів бонуса, який вона обіцяла за перемогу. (Це було дороге рішення, хоча, мабуть, образливе для міс Клійстерс.) Страховка була б дешевою: Клійстерс була несіяною, зіграла лише у двох турнірах, поки не припинила виступи через народження дитини, і вважалася сороковою у списку ймовірних претендентів перед турніром[151].
147
Особливий тип благодійного внеску, коли на рахунок отримувача кладеться певна сума грошей, але отримувач може користуватися лише банківськими або інвестиційними відсотками на них.
148
Johanna Berkman, “Harvard’s Hoard,” New York Times Magazine, June 24, 2001.
149
Richard Bradley, “Drew Gilpin Faust and the Incredible Shrinking Harvard,” Boston Magazine, June 18, 2009.
150
“For Those in Peril,” The Economist, April 22, 2006.
151
Darren Rovell, Sports Biz, CNBC, September 15, 2009.