Пригоди Романа та його друзів на Дріоді

— Це все моє, моє, моє! Я найбагатша людина у світі!

Бігаючи поміж скринями, він по черзі відкривав їх і все нові та нові купи скарбів текли йому по руках, струменіли поміж пальцями, тихо зводячи з розуму.

Підійшли члени його команди, і він наказав усе це також перевезти та завантажити на корабель, на що старший матрос, який був досить розумною та далекоглядною людиною, відповів:

— Може, залишимо цей вантаж на потім та повернемось за ним через кілька тижнів? Я не впевнений, що легкий корабель зможе перевезти таку кількість неймовірно важких скринь.

— Я наказую вам перевезти і завантажити їх на борт. Інакше вам загрожує звільнення!

Старший матрос лише скрушно похитав головою і, переглянувшись зі своїм помічником, тихим голосом наказав переносити скрині на берег, щоб потім човнами переправити на палубу легкого швидкохідного корабля, зовсім не призначеної для перевезення такої кількості важкого вантажу.

Гунжі метався поміж ними, бо йому не давала спокою думка, що десь може залишитись хоч якась коштовність. Він на колінах облазив всі три печери та потикав носом у всі закутки та шпаринки, поки не пересвідчився, що ніде нічого не залишилось. Потім бігав поміж командою, стежачи щоб ніхто не увіпхнув руку у його скриню та не поцупив трохи його багатства.

Коли вантаж вже був доставлений на корабель, Гунжі примусив матросів вивернути кишені, але все одно не мав спокою. На ніч він не пішов у свою каюту спати, а, сидячи на одній зі скринь у складському приміщенні судна, що стогнало та натужно рипіло від заважкої для нього ноші, куняв, весь час здригаючись від найменшого шереху. Гунжі здавалось, що хтось крадеться і вб’є його, щоб привласнити собі його скарби. Чоловік стискав у гарячій пітній долоні невеличкого ножа, боячись, що зараз один із матросів чи офіцерів увірветься сюди за золотом та діамантами. Його золотом! Гунжі втратив сон, спокій та апетит. Він ні про що, окрім скарбів, більше думати не міг. А коли його на яку хвилю і долала дрімота, нічого крім хижого блиску золота і коштовного каміння у своїх сновидіннях він не бачив. Слух у нього став абсолютний, бо Гунжі, щомиті напружуючи вуха, дослухався до усіх розмов, що велись під час плавання. Володар незліченного багатства перехоплював кожен рух та погляд і його починало трусити від однієї думки, що на його кораблі може існувати змова проти нього, про яку йому ніяк не вдається дізнатись. Якщо хтось опинявся у Гунжі за спиною, той підстрибував та відразу кидався на бідолаху з кулаками, і тому вся команда почала уникати свого господаря, зрозумівши, що знайдені на острові коштовності перетворили до того цілком нормальну людину на психованого монстра, готового у будь-який момент вчинити вбивство чи перегризти комусь горло за одну згадку про коштовності.