Пригоди Шерлока Холмса. Том IV
- Автор: Конан Дойл Артур
- Серия: Пригоди Шерлока Холмса #4
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Веселка
- ISBN: 978-966-01-0451-8
- Переводчик: Волидимир Олександрович Панченко
- Жанр: Классические детективы
Электронная книга - «Пригоди Шерлока Холмса. Том IV». Краткое содержание книги:
Цей том — останній із чотиритомного видання, до якого увійшли в українському перекладі усі твори англійського класика про Шерлока Холмса.
5. Найтемніша година
Коли щось і могло примножити славу Джека Мак-Мердо серед товаришів, то лише цей арешт і виправдання. Чоловік, який першого ж вечора перебування в ложі чинить таке, що потрапляє на лаву підсудних, уже сам по собі був новою сторінкою в літописі спілки. Він набув там репутації веселого гультяя, доброго, але запального, що не здатен зносити образи ні від кого — навіть від усесильного майстра. До того ж, він справляв на товаришів враження людини, чий мозок завжди налаштований до кривавої справи, а руки готові її виконати. «Цей хлопець — для чистої роботи», — подейкували старші члени ложі й чекали, коли надійде час допомогти йому в цій роботі.
Тримав його напоготові й Мак-Ґінті, відчуваючи, що той має неабиякі здібності. Майстер обходився з ним, наче з гончаком на повідку: доручав йому дрібну роботу, але знав, що коли-небудь випустить цього собаку на свіжу здобич. Лише кілька членів ложі — серед них і Тед Болдвін — були роздратовані таким швидким злетом новачка й хоч ненавиділи його, проте поводились обережно, бо він так само завзято бився, як і жартував.
Але, здобувши славу серед товаришів, він утрачав її серед тих, хто був набагато йому дорожчим. Батько Етті Шефтер узагалі не бажав мати з ним жодних стосунків і навіть не пускав до себе. Сама ж Етті досі щиро кохала його, хоча здоровий глузд підказував їй, до чого може призвести шлюб з людиною, яка має репутацію злочинця.
Якось вранці, після безсонної ночі, вона вирішила побачитися з ним, — можливо, востаннє, — й умовити покинути всілякі лихі справи, в яких він дедалі більше грузнув. Вона пішла до нього — він часто просив її про це — і непомітно прослизнула до кімнати, що була йому за вітальню. Він сидів за столом, спиною до неї, й писав якийсь лист. Несподівано Етті охопив напад пустощів — адже їй було тільки дев’ятнадцять. Він не чув, як вона увійшла; вона підкралася до нього навшпиньки і легенько поклала руку йому на плече.
Якщо Етті сподівалась наполохати його, то це їй більше ніж вдалося. Він скочив, як тигр, умить повернувся до неї і вчепився правою рукою в її горлянку. Водночас друга його рука зібгала папір, що лежав на столі. Якусь мить Мак-Мердо розлючено дивився на неї. Потім лють на його обличчі — лють, що війнула на неї страхом, якого вона досі не знала в своєму дівочому житті, — змінилась подивом та радістю.
— А, то ви! — мовив він, утираючи чоло. — Тільки подумати, що ви прийшли до мене, серденько, а я отак вас зустрічаю. Ходіть сюди, люба, — він простяг до неї руки, — дозвольте, я заспокою вас.
Але вона ще не оговталась від несподіваного жаху, який прочитала на його обличчі. Все її жіноче єство підказувало, що то не просто страх людини, наляканої несподіванкою. То було відчуття власної вини!
— Що з вами, Джеку?! — вигукнула Етті. — Чому ви так злякались мене? О, Джеку, якби ваша совість була чиста, ви не дивилися б на мене такими очима!
— Так, я думав про дещо інше, й коли ви нишком підкрались на своїх чарівних ніжках...
— Ні, ні, не те, Джеку! — В душі її спалахнула раптова підозра. — Дайте мені лист, який ви писали!
— Етті, я не можу цього зробити.
Вона ще більш упевнилася в своїй підозрі.
— Ви писали до іншої жінки! — скрикнула вона. — Я знаю це! Інакше чого б вам ховатись від мене?! Може, ви писали до своєї дружини? Хіба я можу бути певна, що ви неодружені — ви, чужинець, якого не знає ніхто?
— Я неодружений, Етті. Присягаюся! Ви для мене єдина жінка в світі. Присягаюсь на цьому святим хрестом!
Він так зблід, вимовляючи це, що вона не могла йому не повірити.
— Тоді чому ви не хочете показати мені лист? — спитала вона.
— Я скажу вам, люба, — відповів він. — Я пообіцяв нікому його не показувати, і як я не порушив би даного вам слова, так само дотримаю обіцянки, що дав її іншим. Це стосується ложі, й це таємниця навіть для вас. Якщо я злякався дотику вашої руки, то невже ви не розумієте, що це могла бути рука детектива?
Вона відчула, що тепер він говорить правду. Він пригорнув її до себе, і його поцілунок розвіяв усі її страхи та сумніви.
— Сідайте тут, біля мене. Не бозна-який трон для такої королеви, як ви, але найкращий, що його має ваш убогий коханець. Гадаю, тепер ви знову заспокоїлись, чи не так?
— Як я можу бути спокійною, Джеку, коли знаю, що ви — злочинець серед злочинців і будь-якого дня можу почути, що вас судять за вбивство? «Мак-Мердо — Чистій», — так назвав вас учора один з наших наймачів. Це пронизує моє серце ножем!
— Що ж, гостре словечко коле сердечко.
— Але ж вони кажуть правду!
— Все це не так погано, люба, як ви гадаєте. Ми — бідні люди й намагаємось по-своєму захистити свої права.