Жак Відважний з Сент-Антуанського передмістя

— Скільки часу вам треба, щоб ознайомитися з моєю бібліотекою? — запитав Біанкур, не приховуючи роздратування.

Видно, господареві бібліотеки не сподобалося, що Жак так безцеремонно вдерся в його «особисті справи». Відвідувачів Біанкур звичайно приймав у вітальні або в кімнаті, що мала назву канцелярії, де сидів писарчук. У бібліотеку допускав небагатьох, і вони були досить тактовні, щоб не торкатися Біблії, що лежала в нього на столі.

— Боюся, що мені не вистачить життя, — намагаючись улесливістю заслужити довіру господаря книжкових багатств, відповів Жак. — Але, щоб відібрати бодай частину, потрібно буде години три.

— Гаразд, — коротко кинув Біанкур. — Зараз сюди прийде мій секретар і допоможе вам розібратися.

Він подзеленчав дзвоником, і на порозі з'явився лакей.

— Покличте сюди пана Гійома!

— Слухаюся! — Лакей зник.

Пан Біанкур зручно вмостився в кріслі і взявся до газети, що лежала на маленькому столику.

Жак заходився роздивлятися книжки на полиці. Але руки його тремтіли, і він ніяк не міг зосередитися. «Раз, два, три, чотири…» — почав він лічити. Знехотя глянув на Біанкура. Важкі повіки опущені. Спить? Вдає сплячого? Стежить? Жак не знав, що думати,

А Біанкур справді стежив.

На нього якось непомітно насунулася самітна старість, а тепер ще звідусіль загрожували посипатися неприэмносты. З одного боку, він відчував, що його зв'язує з життям лише одне — зібрані ним за довгі роки книжкові скарби. Їх він по-справжньому любив, любив без лукавства. І з ними вимушений тепер розлучатися. Чоловік, який прийшов, аби купити його книжки і тим самим відібрати у нього його улюблене дітище — бібліотеку, заздалегідь був йому неприємний. А тут він ще задумав порпатися в його речах! Та спалах, викликаний Жаковою нескромністю, поволі вгамувався, і він зараз майже милувався, дивлячись, як любовно перегортає Жак книжки. Досі Біанкуру не доводилось їх продавати — він завжди виступав як покупець. І як добре він знав, що охоплює книголюба, коли він натрапляв на цінний рідкісний примірник. Але чи Біанкур справді почав старіти, чи через хвилювання останніх днів притупилася його увага, одначе від його проникливих очей приховалося, що хвилювання юнака зв'язане не з дорогими книгами, а із зробленою ним у Біблії знахідкою.