Жак Відважний з Сент-Антуанського передмістя

Ні для кого не таємниця, що коли голова третього стану Байї пішов до хоронителя печаті, щоб встановити церемоніал представлення третього стану королю, хоронитель печаті сказав: «Не хотілося б, звичайно, пропонувати делегатам третього стану, звертаючись до короля, ставати на коліна, але інші стани вимагають, аби була встановлена різниця у звертанні привілейованих станів і третього».

Коли Байї обурився, хранитель печаті сказав: «Але ж на врочистих церемоніях я сам, звертаючись до короля, стаю перед ним на коліна! Чого ж ви хочете?» Байї зміркував і відповів: «Це обов'язково зв'язано з вашою посадою, і, приймаючи її, ви знали, що вас чекає, а нам ця умова була невідома».

Отако, Жак! Скажу тобі відверто, я побоююся, чи не хоче, бува, король повторити те, що вже раз було зроблено у тисяча шістсот чотирнадцятому році. Скликані тоді Штати закінчили свою роботу, і… Їх не скликали сто сімдесят п'ять років. Зараз король і двір розраховують, що Штати допоможуть їм винайти нові податки й затвердити старі. Але король боїться, щоб депутати третього стану не почали втручатися в інші закони і не зажадали нових політичних прав.

… У сім'ї тітки Франсуази на всі політичні події дивилися очима пана Горана. Одна Бабета приносила свіжі новини з вулиці, де життя вирувало. На велике невдоволення матері, вона часто виходила з дому.

Якось у середині травня вона прибігла в читальню пожвавлена, радісно збуджена. Її довгі пальці стискали букетик свіжих конвалій; на воскових, тонко вирізаних чашечках виблискували крапельки роси.

— Жак, угадай, звідки я йду! — І, не чекаючи, поки він висловить якесь припущення, розповіла сама: — Матуся послала мене на ринок. Я відразу побачила, що в рибному ряду все не так, як звичайно. Риба розкладена на столах, а торговок не видно. Йду далі. І що ж бачу? На мішках з картоплею стоять жінки, по черзі виголошують промови. І що б ти думав? Однаково, скільки не вгадуй, не вгадаєш. Жінки, які торгують на ринку рибою і фруктами, звернулися до представників третього стану і передали їм наказ: хай третій стан пам'ятає про потреби народу і дбає про нього. При цьому хай він не забуває і про жінок: адже вони матері, дружини й сестри — незмінні й віддані супутниці чоловіків!

І ти весь час була там і слухала?

— Я навіть допомагала цим дамам писати наказ, — ніяково зізналася Бабета. — Ти, я знаю, мене не лаятимеш. Але що сказала б матуся, якби побачила мене на мішку з картоплею серед торговок рибою? Та вона про це не дізнається… До речі, я навіть одержала винагороду за свій скромний труд. Ось… — Дівчина, сміючись, вдарила букетиком конвалій по Жаковій руці.

Жак пильно подивився на Бабету і раптом несподівано різко запитав:

— Послухай, ти могла б мене обдурити?

— Обдурити? Навіщо? Ти ж знаєш, Жак, як я тобі вірю, для чого б мені неправду тобі казати?

— Ти так легко обдурила свою маму — пам'ятаєш, коли сказала їй про Пале-Рояль, й анітрохи не зніяковіла. А зараз хочеш від неї приховати, що була на ринку. Скажи, ти й мені могла б сказати неправду так само легко?