Суспільно-політичні твори
- Автор: Міхновський Микола Іванович
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Смолоскип
- ISBN: 978-966-7173-09-9
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Суспільно-політичні твори». Краткое содержание книги:
Видання буде корисним не тільки професійним історикам та політологам, а й усім тим, хто цікавиться історією та політичною ідеологією України.
Видання здійснено за фінансового сприяння Фундації родини Чопівських (Юрій Чопівський, США)
Пропаганда «тарасівців» не мала замітного успіху. Гурт «тарасівців» майже не збільшався, а як покінчали науку основоположники гуртка і розійшлись по світу, то й сама організація перестала існувати.
Кілька років по закінченні науки прийшлося Міхновському віддати своїм особистим справам, тяжкій боротьбі за існування. Він пробує робити адвокатську кар’єру в тому ж таки Києві, а незадовго потім переїздить до Харкова. Тут він швидко придбав собі добру репутацію в ділових кругах, здобув широку адвокатську практику і міцно осів на все життя, поки всесвітня військова завірюха не одірвала його од праці.
В Харкові Міхновський не довго залишався без громадської, політичної роботи. Улаштувавши свої особисті справи, відновлює він зносини з молоддю і продовжує далі пропаганду самостійницьких ідей. В Харкові під ті часи гурт свідомих українців старшого віку був ще зовсім малий, та й ті, здається, не були організовані і ніякої української пропаганди не вели. Це до певної міри сприяє самостійницькій пропаганді Міхновського, бо принаймні позбавляє його опозиції старих — «культурників». Число студентів-націоналістів було ще невелике, і національна думка не була ще викристалізована. Але успіх пропаганди серед молоді був очевидний. Після визнання конечної мети — якою мала бути самостійність України — думка молоді, природно, стала шукати шляхів для її осягнення. Цей шлях — революція. Так народилася «Революційна українська партія», або в скороченні: «Ерупе». Міхновський пише для неї програмову статтю, і її окремою брошурою «РУП» видає у Львові як першу свою публікацію (Видання РУП. — Ч. І: «Самостійна Україна» — промова. — Львів, 1900. — Вид. Е. Косевич). В цій промові-брошурі була вперше публічно заявлена ціль українських національних змагань: «одна, єдина, вільна, самостійна Україна від гір Карпатських аж по Кавказькі». Тому саме годиться тут довше на ній зупинитися і переказати її зміст.
Міхновський починає з думки, що кінець ХІХ віку єсть добою визволення націй. Державна самостійність єсть головна умова існування нації, а державна незалежність єсть національним ідеалом в сфері міжнаціональних відносин. Для нашої нації момент визволення ще не прийшов, п’ятий акт драми ще не настав. Після злуки з Московщиною нація наша знесилюється, гине, завмирає, але потім знову відроджується. З-під попелу загоряється ідея нової України, ідея, що має перетворитися в плоть і кров, прибрати конкретні форми. Далі автор досліджує правну природу злуки України з Московщиною, каже, що Україна злучилася з Москвою як рівний з рівним, і юридично опреділяє цю злуку як реальну унію. Автор полемізує з тими, котрі твердять, що ідея української державності не має під собою історичних підстав, і доводить, що ці підстави існують. Він каже: «.. .через увесь час свого історичного існування нація наша з найбільшим зусиллям пильнує вилитись у форму держави самостійної і незалежної. Коли навіть поминути удільні часи, де окремі галузі нашої нації складали окремі держави, то перед нами виникає Литовсько-Руське князівство, де геній нашого народу був культурним фактором, і, найголовніше, Галицько-Руське королівство, спробунок злучити докупи всі галузі, всі гілки нашого народу в одній суцільній державі, спробунок, повторений далеко пізніше Богданом Хмельницьким і ще раз — Іваном Мазепою».