Фарисеї, або Неоголошена війна Україні
- Автор: Чобит Дмитрий
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Видавництво: „Просвіта"
- ISBN: 966-7544-41-9
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Фарисеї, або Неоголошена війна Україні». Краткое содержание книги:
Безумовно, що нове політичне дослідження зацікавить всіх, кому не байдужа доля України й українців.
Джерело: “Чобіт Д.В., Фарисеї, або Неоголошена війна Україні. - Броди: Просвіта. - 2006 - 104 с.”
Такою фразою Ю.Тимошенко підло і лукаво лиє помиї на самого Президента, бо він згаданий прямо, а жодних інших прізвищ не названо. Не вказано і фактів цього “грабування”.
У цей же час Ю.Тимошенко виставляє себе у ролі захисника України від невідомого “грабунку”, а насправді Україну слід захистити від неї, її підступності і фарисейства, бо за весь час цієї довготривалої демагогії ні вона сама, ні її соратники не надали жодного доказу на підтвердження своїх жахливих звинувачень.
Юлія Тимошенко та її сподвижники М.Бродський і О.Турчинов сподіваються, що українці до виборів не встигнуть розібратися у їх хитро продуманій підступності, але вони помиляються. Ось цьому підтвердження. “Слово “Просвіти” 19 січня опублікувало досить зворушливий лист Віри Ярославенко із Коломиї до Володимира Яворівського. У цьому листі, зокрема, написано: “Чого варте словосполучення “оточення Ющенка”… а слова Юлії Тимошенко: “Там руки під столом щось тирили…” Та жоден суд не підтвердив цих жахливих звинувачень на своїх соратників. І більше зла Україні не зробив кучмівський режим, ніж ті наговори, бо Ви вбили віру народу (виділено автором – Д.Ч.). За всю історію України такого скандального уряду, ніж попередній, не було. Брязкальця, шмаття, інтриги і вічно хтось заважав. Але чомусь по-вашому керівник уряду не винен, а винне “оточення”, тільки не знати чиє”. [74]
Юлія Тимошенко відверто взяла собі за мету моральну дискредитацію Президента України та близьких до нього людей, яких вона завжди і скрізь навмисно іменує негативним терміном “оточення”. 26 січня 2006 року Ю.Тимошенко артистично закликала до єдності помаранчевих і одночасно вимагала очистити Президента від “його оточення”. Фарисейство на кожному кроці!
“А вся суть боротьби із “Нашою Україною” зводиться до банального – у випадку її перемоги на виборах всі прожекти Ю.Тимошенко та її соратників М.Бродського і О.Турчинова про здобуття повної влади в Українській державі стають нездійсненними і недосяжними.
Розкол помаранчевої команди дійсно болісно пройшов по серцях і надіях людей, особливо тих, хто стояв на Майданах України, хто відстоював своє право вільно обирати владу, право на правду, свободу і справедливість, право бути не обманутим і не обкраденим бандитами при владі та олігархами в парламенті. Символом цієї святої боротьби за Богом дані права став Віктор Ющенко. Прекрасно усвідомлюючи цю обставину, Ю.Тимошенко тому прилюдно й демонструє свою прихильність до В.Ющенка… з каменем за пазухою.
Під час виступу 9 вересня 2005 року у прямому телеефірі на каналі “Інтер” Ю.Тимошенко сказала: “Після революції я не змінювала своєї позиції та моралі”. Мабуть, це є святою правдою – такою вона була завжди.
3. Блакитно-помаранчева стрічка
Виступаючи 9 вересня 2005 року в прямому ефірі телеканалу “Інтер”, Юлія Тимошенко продемонструвала поєднання двох стрічок – помаранчевої і блакитної та заявила, що коли ці два кольори скласти, то вийде національний прапор України. Тому Ю.Тимошенко проголосила, що хоче йти на нову виборчу кампанію “не окремими командами, не різнокольоровими”, а прагне “з’єднати все краще, що було в наших кольорах, щоб ми об’єднали Україну”. [75]
Одночасно в українському парламенті фракція Ю.Тимошенко у питанні нового уряду зайняла таку опозиційну лінію, що для обрання нового складу уряду Президент України вимушений був заручитися підтримкою біло-блакитної Партії регіонів, що дійсно стало демонстрацією об’єднання та компромісу. Але такий об’єднавчий крок Президента став цілком несподіваним у таборі БЮТ. У відповідь там зчинився несамовитий лемент та пролунали вигуки: “Зрада”. А Юлія Тимошенко стала на всіх усюдах твердити, що вона за жодних умов не укладатиме союз із регіонами В.Януковича. У такий спосіб Ю.Тимошенко стала бити у вразливе місце західних українців – вони стурбовані меморандумом В.Ющенка із В.Януковичем, бо бачать в останньому явну загрозу незалежності і самобутності українців, їх мові, культурі, традиціям. Таку загрозу В.Янукович дійсно несе Україні. Але на тактичний союз із ним при затвердженні прем’єром Ю.Єханурова Віктор Ющенко пішов хоч і вимушено, але відкрито і щиро, а Юлія Володимирівна діє по-іншому. Вона твердить, що не укладатиме із В.Януковичем та Регіонами жодних союзів, а водночас торує міцну дорогу до нього. Ось приклад.
[74] Ярославенко В. Лист Володимиру Яворівському // Слово “Просвіти”. – 2006. – 19 січ. – С.4.
[75] Тимошенко Ю. “Я нікуди не йду! Виступ на телеканалі “Інтер”// Наша Батьківщина. – Видання Львівської обласної організації ВО “Батьківщина”. – 2005. – 13 вер. – С.5.