Спостерігаючи за англійцями
- Автор: Фокс Кейт
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-562-9
- Переводчик: Марта Госовська
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Спостерігаючи за англійцями». Краткое содержание книги:
Відома дослідниця Кейт Фокс створила дивовижно точний і напрочуд дотепний портрет англійського суспільства. Вона дослідила англійський національний характер під антропологічним мікроскопом і показала читачам дивну та чарівну культуру, що керується цілими кодексами негласних норм та поведінкових кодів. Правила розмов про погоду чи секс, споживання їжі чи флірт, чим відрізняється «іронічний садовий гном» від звичайного, закони облаштування оселі, видимі та невидимі класові індикатори, особливості славнозвісного англійського гумору — усе це та багато іншого про звички англійців, їхні примхи, виверти та дивацтва у ґрунтовній та веселій книжці Кейт Фокс.
Однак, у пивничках ніхто не організовується у чемні черги. Там ми скупчуємося абияк навколо шинквасу. Спочатку таке заперечення усіх наших правил, інстинктів та традицій шокувало, та згодом я зрозуміла, що насправді черга існує. Така собі невидима черга, якої дотримуються по обидва боки шинквасу — і бармени, і відвідувачі. Всі прекрасно знають, хто за ким: першим обслуговують того, хто підійшов до бару першим, і будь-яку очевидну спробу отримати напій не за чергою присікають на місці — бармени ігнорують, а відвідувачі затюкають. Простіше кажучи, це буде вважатись спробою пропхатися без черги. Система, звісно, іноді дає збій, хоч бармени надзвичайно вправно відслідковують хто за ким у невидимих чергах. Порядки на барі — це всього лиш «виняток, який доводить правило» англійських черг і ще один доказ того, що англійський хаос впорядкований у своїй суті.
Правило пантоміми
Правила паб-розмов врегульовують і вербальні, і невербальні аспекти комунікації. Власне, деякі, а саме — правило пантоміми — суворо забороняють вербальну комунікацію. Бармени докладають максимум зусиль, щоби всіх обслужити згідно черги, але ж якось треба привернути їхню увагу і подати знак, що ви хочете зробити замовлення. Процес привертання уваги строго регулюється правилами — ніяких балачок, ніякого галасу і ніяких занадто вульгарних у своїй очевидності жестів. (Еге ж, ми знову повернулися у Задзеркалля! Вигадливість англійського етикету значно дивніша за найхимернішу вигадку.)
Все має відбуватися у формі короткої змістовної пантоміми: зовсім не такої, як у вертепі, а радше як у фільмах Інгмара Берґмана, де погляд з-під лоба промовистіший за тисячі слів. Вся суть в тому, щоб перехопити погляд бармена. Однак, просто кликнути його не можна. Усі інші способи привернути до себе увагу — калатання копійками на шинквасі, поклацування пальцями або помах рукою — також під забороною.
Ви можете дати знак бармену, що чекаєте в черзі, просто взявши в руки кухоль або ж гроші. Правило пантоміми дозволяє крутити кухликом, ще можна легенько совати ним по колу (як я дізналася від сезонних відвідувачів пабу, це є символом круговерті часу). Тут діє залізне правило етикету: можна спертися ліктем на шинквас, у вільну руку взяти гроші або порожній кухоль, руку можна трошки припідняти, але не можна її простягати високо вгору і розмахувати теж не дозволено.
Згідно з правилом пантоміми, коло шинквасу потрібно завмерти у трішки тривожному очікуванні. Якщо відвідувач виглядає занадто впевнено, то бармен може подумати, що його чи її вже обслужили. Якщо ви стоїте в черзі, то будьте пильними і не спускайте бармена з ока. Перехопивши погляд, підморгніть, — можете ще задерикувато випнути підборіддя, — усміхніться, випромінюючи надію, — хай бармен знає, що ви чекаєте. Бармен має відповісти на ці німі сигнали усмішкою, він може кивнути, зробити жест пальцем чи рукою або підморгнути у відповідь. Розшифровується це так: «Я бачу, що ви чекаєте, і обслужу вас якнайшвидше».
Англійці виконують цю покрокову пантоміму інстинктивно, навіть не усвідомлюючи, що дотримуються залізних правил, і не пориваються порушити ці дивакуваті заборони (не говорити, не махати, не галасувати, незворушно слідкувати за найменшими невербальними сигналами). Іноземцям увесь цей театр з морганням просто не збагнути: вони часто зізнавалися, що взагалі не розуміють, як англійцям вдається купити випивку. Та система збою не дає! Усіх обслуговують, черги, зазвичай, дотримуються, і все це без зайвого галасу, гамору та суперечок.
Коли я вивчала правило пантоміми (та інші неписані правила поведінки в пабах), мені довелося випробувати своє вміння відсторонюватися від рідної культури і спостерігати в ролі науковиці. Я, як і всі англійці, завжди виконувала пантоміму на автоматі, навіть не задумуючись і не зауважуючи складність та химерність правил. Та для написання книжки про паб-етикет мені довелося пересилити себе і стати «професійною чужинкою» в рідному пабі. Це доволі цікавий, хоч і трохи бентежний, досвід — відсторонитися від усього звичного і ретельно препарувати, роздивлятися і доколупуватися до найменших деталей такого буденного та неосмисленого процесу як, наприклад, чищення зубів. Коли книжка вийшла друком, то я не раз чула від читачів-англійців, що їх досвід читання був не менш бентежним, аніж процес моїх досліджень.