Хроніка пригод Ґеня Муркоцького. Книга 2

13.

  вас не здивую, коли скажу, що Гробовецькі з Ґеньом також мали охоту зразу ж рушити до Парижа, та їм довелося зупинитися у Відні, де сентиментальна Беата хотіла перейтися стежками своїх дівоцьких мрій. Колись вона мріяла зазнайомитися із знаменитим фехтувальником Каролем Фодором, що на тижню мав по кілька поєдинків, але він утік спочатку до Будапешта, а потім і до Парижа, де заснував фехтувальну школу й одружився з дівчиною сумнівної репутації.

Десь тут осів і наш давній знайомець Шимон Едельман — він уже настільки постарів, що перестав шукати скарби, зате вишуковував різних винахідників, аби за гроші привласнити їхні новітні штукенції і увійти в історію людиною неймовірних здібностей. Не повірите: він став власником винаходу... електричної вудки! Аматори риболовлі мали бути в захваті, бо вона злагоджена доволі просто і подібна до звичайної, а дію має таку: рибу, що торкнулася гачка з мушкою, паралізує електрична течія і дає знати рибалці електричним дзвінком. У тій хвилині підноситься шнурок вудки і витягає рибу з води. Вудка може ловити кілька риб нараз! Так нашому Шимону інкримінували жорстоке поводження із живою природою і мало не засадили за ґрати — знайшлися розумники, щоб їх качка копнула...

Нині Шимон перемовлявся із швайцарцем Іваном Ройтманом, що винайшов спосіб вічного руху годинника. В основу механізму він поставив скляну рурку форми латинської букви U, наповненої живим сріблом; при найменшім коливанні атмосферного тиснення рурка хилиться в один чи інший бік — і той маятниковий рух переноситься на зубате колесо. Едельман ніяк не міг з'ясувати, чи правильно той годинник показуватиме час, проте не сумнівався, що він ходитиме «вічно».

Гробовецькому кортіло побачитися із Шимоном, адже колись галашикаїн дав добрі прибутки та й племінники Едельмана разом з ним не стояли осторонь, коли Оскар з Андре потребували підтримки у своїй кіновій справі.

Ґеньо ж тішився тим, що таки вирвався у світи, що з Беатою та Оскаром вони виглядають на поважну родину, а це мало коли викликає підозріння у нишпорок та поліціянтів, отже, пригоди триватимуть. Він цілими днями й ночами гуляв містом і насолоджувався спогляданням живого житейського карнавалю. Ось у парку на шаховому майданчику затяті шахісти прийшли до оригінальної ідеї: королем зробили пляшку шампана, королевою — пляшку бурґунда, а пішаки вдовольнились пляшками горівки. Кожен, хто вигравав якусь фіґуру, мусив її... випити! Виграв не найкращий гравець, а найвитриваліший, — але й той, поки дібрався до короля, вже не володів головою.