Золота четвірка. Дев'ятнадцятий кілометр
- Автор: Фиккер Эдуард
- Год: 1966
- Язык: украинский
- Год: «Радянський письменник»
- Переводчик: Геннадій Коновалов
- Жанр: Шпионские детективы
Электронная книга - «Золота четвірка. Дев'ятнадцятий кілометр». Краткое содержание книги:
Гострі, цікаві й повчальні повісті Фіккера перекладені кількома мовами світу, а останню з них екранізовано.
Поштарка вчинила цілком розсудливо. Листа від батьків вкинула Вашеку в поштову скриньку, а оскільки посилка туди не влазила, однесла її до двірнички, пані Головської. Ось про неї-то ми й забули.
Адже ніхто інший, як пані Головська, прибирає у Вашековій квартирі. Отже, нічого дивного, що вона піднялася нагору, відчинила двері квартири Вашека своїм ключем і поклала посилку на нижню полицю невеличкого столика. Потім, прибираючи, засунула її під стіну, і посилка зовсім, зникла з очей.
Коли ж двірничка зустріла Вашека, вона просто сказала йому, що для нього є пошта. Вашек побіг нагору і, знайшовши листа від батьків, заспокоївся. А посилки він, бідолаха, так і не діждався…
Вашек хапається за голову, коли дізнається про шкатулку.
— Це неймовірно… Просто неймовірно!..
Всередині шкатулки лежить загорнута в папір чотиривольтова батарейка. Я прикладаю її до срібних ініціалів, і дно шкатулки відпадає. Ось і той список. Тридцять одно ім'я, адреси та номери телефонів.
Збільшуємо мікрознімок. Переписуємо на друкарській машинці. Маржак, Колда. Всі тут. Не вистачає Лебруна, Криштофа і Вальтерової, тобто: чорної, коричневої і золотої четвірок.
— Карличек, беріть список і дійте!
— Слухаюсь, товаришу капітан!
Двадцять дев'ять арештів за один день!
— Знаєте Людвика Лебруна? Давида Криштофа? Марту Вальтерову?
Більшість Лебруна не знала. З Мартою теж мало хто був знайомий. Зате Криштофа знали всі.
Тепер неважко з'ясувати обставини смерті Криштофа.
— Пан Кафка, ви були колись аптекарем, чи не так?
— Так.
— У вас знайдено багато ліків і серед них отрути, які заборонено зберігати.
Він лише кусає губи і кліпає безбарвними очима.
— Це залишки моїх запасів.
— У вас є морфій, пане Кафка?
— Начебто ні, а що?
— Є. Ми знайшли у вас прес для вироблення таблеток.
— Так, я пригадую…
— І ним ви скористалися зовсім недавно.
— Ні, я ніколи ним не користувався.
— А ви знайомі з Давидом Криштофом?
Колишній аптекар бачить, що одпиратися марно.
— Давид Криштоф?! Та це ж мій двоюрідний брат! Ми не бачились з ним уже бозна-скільки! У нас ніколи не було братських стосунків.
— Проте ви забули про це, коли навідали його…
— Я? Коли?
— Тоді-то й тоді, — пояснюю, — з усім, що допомогло вам пробратись до хірургічного корпусу. Вас підозрюють в отруєнні Давида Криштофа!
— В отруєнні? Я за все життя й курки не зарізав….
Я знімаю трубку. Кафка одразу ж замовкає. Прошу привести хазяйку Давида Криштофа. Вона вже впізнала тринадцять із таємничого списку. Коли заходить, то без вагання впізнає й Кафку.
— Майже щодня бував у покійного.
Звертаюсь до нього:
— Ви не заперечуєте?
— Так, — відповідає він ледве чутно.
— Це від неї ви довідались, де лежить Криштоф?
— Так.
— Неправда, він сам мене про це запитав!
Я дякую й відпускаю її.
— То як же справді було, пане Кафка?
Він, нарешті, зізнається.
— Проте я не думав його вбивати… Бачились двічі. Він повідомив, що його підозрюють… Я перелякався… Але вбивати його… Цього я і в гадці не мав.
— А хто наказав вам ліквідувати Криштофа?
— Ніхто. Він сам попрохав мене принести морфій.
— І ви приготовили йому таблетки?
— Так.
Наказую одвести Кафку. Його ще не раз допитають. Проте мені ясно — Криштоф наклав на себе руки, аби уникнути справедливої кари.
Скоро відбудеться суд. Марта Вальтерова, Людвик Лебрун і Давид Криштоф не стануть перед ним. Судитимуть Вашека Небеського. Це він розворушив осине гніздо і допоміг знищити його. Та шлях, що на нього він став, не гідний контррозвідника.
ДЕВ’ЯТНАДЦЯТИЙ КІЛОМЕТР
У мене в кабінеті стоять на столі два телефони. Один звичайний, міський, інший — прямий, із зашифрованим номером. У той час, коли відбувалися події, про які я хочу вам розповісти, ми користувалися ним виключно для передачі інформацій, пов'язаних із справою Z-58. Номера цього телефону не було зазначено ніде, а ті, хто його знав, — зберігали в таємниці. Було зроблено навіть спеціальний пристрій, за допомогою якого з абонентом не встановлювався зв'язок, доки не ставало відомим, хто і звідки дзвонить.
Дзвінок цього телефону завжди насторожував: він означав, що повідомлення будуть важливими і на них слід звернути особливу увагу.