Подвійний Леон. Іsтоrія хвороби
- Автор: Издрык Юрий Романович
- Год: 2000
- Язык: украинский
- Год: Лілея-НВ
- ISBN: 966-7263-73-8
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Подвійний Леон. Іsтоrія хвороби». Краткое содержание книги:
Пошуки власного «я» та ненастанні мовні експерименти відтворюють «історію хвороби» головного героя, яка тісно переплітається з історією його кохання і є, по суті, ще однією інтерпретацією Історії як такої.
Високий романтизм та нещадна іронія, філософські забави і чорний гумор — ось компоненти, з яких автор готує свій черговий текстовий коктейль.
* * *
Я не повинен був писати цієї книги.
Мені просто не потрібно було писати цієї книги.
Мені в жодному разі не можна було її писати.
Але я сяк-так протримався лише чотири роки. Один рік і кілька місяців, якщо говорити відверто. Однак весь цей час я носив її в собі — банальність неймовірна. Та вагітна голова гірша за неплідне лоно. Весь цей час, — коли вже послуговуватися гінекологічними аналогіями, — тривали затяжні пологи, а на кесарів розтин мозку я не погодився.
Шкода, звичайно, що немовля виявилося мертвонародженим. Ця книга жила, поки не виявилася записаною. Тепер — це чергова маленька стосторінкова труна, яку доведеться, мабуть, разом із іншим мотлохом таргати на спині аж до Судного Дня.
Сподіваюся, безкоштовний громадський адвокат, якщо й не виявиться фахівцем, то принаймні спроможеться на просте людське співчуття, навіть, коли воно не матиме жодного юриспрудентського обґрунтування.
Приємних сновидінь.
А в т о р
* * *
Художнє оформлення автора
В кабінеті під вовняно-непорушним поглядом Божої Матері й вогняно-незворушним поглядом залізної фрау фарс неухильно починає дереінкарнуватися на драхми варту драму.
Атакований відразу з трьох боків (Пречисту Діву не враховуємо), я потроху здаю позиції.
— Ви перетворили життя своєї дружини й сина на пекло! — гнусавим тоном міс Гнуссен фрау Де грізно відкидає мої несміливі петиції про можливість звільнення.
«Може б ти, курво, спочатку запитала, що в о н и с а м і про це думають», — спалахує в моєму мозку, але відблиски цього спалаху чомусь абсурдно трансформуються в істеричний фальцетний крик:
— Я вже три дні не мився!
— Які проблеми? Артур завезе вас до себе додому, там нормально помиєтесь і повернетеся назад. Правда, Артурчику?
Ого, вона вже теж називає його Артурчиком. Той слухняно киває головою.
— Ви обіцяли мені одномісний номер.
— Вам шкідливо перебувати зараз наодинці. Уявіть собі — в такому стані, і нікому навіть слова сказати, ні в кого води попросити. А раптом щось станеться?
— Поясність мені, який сенс в тому, що я буду цілий день у лікарняному ліжку очікувати двох нещасних вечірніх заштриків? Мене чекають на роботі. В мене ж є робота, чорт забирай. Я можу її втратити.
— Якщо будете продовжувати пити — втратите все.
— Послухайте, я ж потрафлю робити ін'єкції і вдома. Невже варто заради нещасних вітамінів і дози магнезії тримати мене тут цілодобово? — Скажи, ти ж можеш це зробити, — звертаюсь я по допомогу до дружини. Однак фрау Де не дає їй відповісти.
— За вами потрібен нагляд. Можуть виникнути непередбачувані ускладнення. Курс лікування ще не закінчено.
— Який курс? Яке лікування? Ви ж фахівець і прекрасно знаєте, що алкоголізм не лікується в принципі. Принаймні фармакологічно.
— Існує ще й психотерапевтичний фактор. До речі, ви були в психолога?
— Був.
— От і добре. Якщо хочете, я можу закодувати вас на кілька місяців, на рік, на десять.
— К бісу кодування. Бачив я ваших закодованих. Під парканом і з пляшкою в руках.
— Все залежить від людини. Від її волі. Ми не чаклуни.
— Ну, власне. Все залежить в даному випадку від мене. То чому ви не хочете випустити мене? Я ж прийшов сюди добровільно, і часи примусового лікування давно минули (ах, як напевно ти про це шкодуєш, сучко).
— Батьку, ти ж чуєш, лікар каже — за тобою потрібен нагляд, — непрошено втручається Артур. — (А хрін хріновий тобі в задницю й гірку редьку в зуби!) — Зараз поїдемо до мене, залізеш у ванну, відпочинеш, поголишся, відчуєш себе людиною, а потім я завезу тебе назад. (Залізна відьма може бути певна стовідсотково — цей таки завезе).
Фрау Де з насолодою спостерігає за відкриттям другого фронту.
— А хрін тобі… — мало не вихоплюється в мене, та вчасно схаменувшись, кажу цілком, як мені видається, розважливо: — В такому випадку ми можемо домовитися про денний стаціонар. Вдень я ходитиму на роботу, а ввечері повертатимусь сюди на процедури і ви будете наглядати за мною, скільки влізе. Я просто буду відсутній ті вісім годин, які тут і так марнуються.
— А якщо щось трапиться на роботі? — запитує моя дружина.
Відкрито третій фронт. В бій вступає легка артилерія.
— У вас же були епілептичні приступи? — підкидає їй боєприпасів непереможна і почесна Фельдфебель-фельдшер Третього Райху.
— У мене вже півроку не було ніяких приступів. До того ж мені тут напомпували магнезії з транквілізаторами…
— Добре, — зненацька здає позиції фрау Де, — нехай буде по-вашому. Домовимося про денний стаціонар.
— То, може, я хоч сьогодні переночую вдома? — зі слинявою надією кажу я, видаючи з головою всі надсекрети власного оборонного комплексу. — Це ж ніби також своєрідна психотерапія. До того ж в Артура, як і у вас, в шпиталі, немає защіпок на дверях, ні в лазничці, ні в клозеті. Погодьтеся, це створює певний дискомфорт.
— Це якраз дуже добре. З огляду на ризик епілептичних приступів, вам взагалі не можна зачинятись. Уявіть собі — з вами щось трапилось, а двері замкнені!
Ой, йо… Цікаво, яка ти в ліжку, непохитна фрау? З тобою я сцяв би й срав би, взагалі не прихиляючи дверей, а, можливо, навіть не виходячи з кімнати. Збоченка. Маніячка. Курва. Мата Харі[70], мать твою в харю.
Чомусь ніяких інших лайок на думку не спадає.
— Вночі вам, може, знадобиться снодійне. Вам зараз необхідно якомога більше спати, ви не витримаєте безсоння.
— Він приймає вдома на сон мелатонін[71], — каже моя дружина, тимчасово перекидаючись на колаборацію з моїми розгромленими підрозділами.
70
Мата Харі — відома історична постать, жінка-шпигунка.
71
Мелатонін — фармацевтичний препарат, речовина, яку виділяє мозок людини під час сну. У вітчизняній медицині не застосовується — звідси й здивування фрау Де.